Місяць Червень

Місяць Червень

 

Сила Червня


«Червень літо зарум'янив», — каже народна приказка.


Українські народні назви всіх місяців споріднюються з природними ознаками та з вірою й традиціями народу. Перший літній місяць в народі називають полудень, рум'янець, різноцвіть, сінокісник, перволіть, кресник, світозар, сонцекрес, червень та інші. Всі ці назви червня підкреслюють природні явища, ознакою яких є буяння молодості людини, тварини та рослини. 

В Україні побутувала й назва іюнь, походження якої науковці пов'язують з іменем давньоримської богині Юнони — покровительки дівчат, шлюбів, сім'ї та породіль, богині успіху та перемоги. Та в українській мові цій назві відповідає слово – юність, юнак, юний, що характеризує молодість людини, тварини та рослини.

Саме буяння природи, прояви молодецької сили та сходження на землю Святого Духа й є силою червня. Природа о цій порі проявляє все на що здатна та що заробили у Бога люди конкретної місцевості.

Тому в червні по вірі людей з'являються не тільки плоди їхньої праці, що радують їхнє серце, але й різні шкідники, які псують ці плоди. Та й погодні умови можуть сприяти гарному врожаю або навпаки ставати на його заваді, наприклад, коли виникає засуха, буревії, зливи, град та сильні грози, що наносить шкоди майбутньому врожаю.

Щоб запобігти негативному розвитку подій наші пращури звертали особливу увагу на силу віри. Вочевидь для зміцнення віри проводиться найбільш значиме для християнства свято, яке являється символом віри, - Трійця, початок якого у 2018 році випав на кінець травня, а закінчення - на початок червня.

В Україні це свято має свої особливості. Українці завжди надавали значення не тільки молитвам до Бога та додержанню релігійних настанов, але й проявам віри в Бога - любові, доброти та милосердя до людини, тварини, рослини та Землі. 

Саме це поєднання зумовило виникненню різноманітних українських народних обрядів на Трійцю. Напередодні Трійці наші пращури відзначали так званий клечаний тиждень. Вважалось, що цього тижня прокидаються мерці, виходять з води русалки.

На завершення Зелених свят та русалчиного тижня люди влаштовували обряд проводів русалок із села, від своїх осель та нив до місця їхнього "постійного" перебування: "дів водяних - до броду", "дів лісових і польових" - в луки та бори; самогубців, нехрещених - "до могилок", щоб душі цих представників "того світу" не завдавали шкоди сущим. Обряд виводу русалок проводили в основному дівчата, вони в полі чи гаю робили обід в честь русалок, ходили по полю з розплетеними косами та вінками на головах і співали пісень.

Літні люди проводили поминки на гробках.

Наступного тижня після русалчиного тижня розпочинався Петрів піст або Петрівка, який тривав до дня апостолів Петра та Павла (12.07). Згідно церковних правил дотримуватись посту слід було за уставом Різдвяного посту, але у вівторок, четвер, суботу та неділю можна було вживати рибу. Тому в народі вважали Петрівку не дуже суворим постом, коли під час важкої праці дозволялося трохи скоромного, а дівчата могли співати петрівчані пісні:

Мала нічка - Петрівочка,
Не виспалася дівочка…


Підчас Петрівки селищна громада виявляла всі негативні прояви в природі, щоб знищити їх. Та для початку односельці проводили „похорони Ярила”, що повинно було зупинити сходження на Землю життєдайної небесної сили. Після чого енергія сонця йшла на спад і можна було боротись з виявленими негативними явищами в конкретній місцевості.

Якщо виводилось в околиці багато шулік, то гурт односельців проводив показове полювання на цих хижаків, що звалось „гонити шуліку”.

Ой, шуляку-злодіяко, курей не хапай!
Ой гай, гай, курей не хапай!
А ми тебе заб’ємо!
Ой гай, гай, заб’ємо!
Тобі курей не дамо.
Ой гай, гай, не дамо!


Та з шулікою ототожнювали не тільки хижого птаха, що завдавав збитків господарям, але й людські біди та напасті. Тому до всіх негараздів іноді застосовували один і той же обряд – „гонити шуліку”.

Птице чорна, смерте наша,
Ти нас не займай, май.
Гай, гай, гай, гай, гай!
Птице чорна, смерте наша,
Ти нас не займай – обминай!


Якщо боялись, що в селі розведеться багато неодружених жінок та чоловіків, то проводили „похорони Кострубонька”, підчас якого учасники цього обряду жаліли та співчували так званому Кострубоньку за його одиноку долю.

Помер, помер Кострубанько,
Сивий, милий голубонько.
Зісталася хатка
І ще сіножатка,
І ставок, і млинок
Ще й вишневенький садок.

 
Якщо заміжні жінки хотіли продовжити строк інтимного життя зі своїми чоловіками, то збирались потайки у когось у садочку, разом їли й пили, а потому просили у Бога, приспівуючи особливі жартівливі пісні.

Так само разом боролись з засухою, градом, сараною та іншою напастю.


1 ЧЕРВНЯ - ІВАНА ДОВГОГО
Назва дня пов'язана з іменем єпископа Іоанна Готського (VII ст.). Він керував готською єпархією, що знаходилась на Південному березі Криму, поблизу сучасної Ялти. Готи — племена східних германців, які оселилися в Криму в III ст. Іоанн був греком, помер біля 700 р.
В народі Іванів день прозвали Довгим за те, що в цьому місяці найдовші дні. За повір'ям, якщо цього дня посіяти огірки, то вони виростуть довгими.

2 ЧЕРВНЯ - ФАЛАЛІЯ-ОПРОЧНИКА
Від імені християнського мученика Алалія, який за легендами був відданий на поживу ведмедиці та левам, але хижаки залишили його живим. Помер він близько 284 р.
Вважається, що день його пам'яті — найкраща пора для сівби огірків (для тих, звичайно, хто ще не встиг це зробити раніше).

3 ЧЕРВНЯ - КОНСТАНТИНА Й ОЛЕНИ
День пам'яті святих і рівноапостольних царів Константина і його матері Олени. Коли цариці Олені було 80 років, після Нікейського Собору, вона поїхала до святої Землі, бажаючи відвідати місця страждань, терпінь і смерті Спасителя Ісуса. В Єрусалимі вона побудувала церкву св. Гробу Господнього (т. з. церкву «Анастазія» - «Воскресіння», а також церкви на Єлеоні і в Вифлеємі. З перебуванням св. Олени на Сході пов'язують віднайдення святого хреста, на якому розіп'яли Ісуса Христа. Серед трьох знайдених Хрестів треба було визначити той, на якому був розп'ятий Ісус, тоді свята Олена наказала покласти по черзі на кожен хрест мерця, на одному з них мертвий воскрес. Відшукавши Животворящий Хрест Господній, цариця спонукала людей вклонитись йому. Цю подію Церква відзначає святом Воздвиження Господнього Хреста. Коли свята Олена повернулась до Царгорода, син Константин хотів побудувати на її честь місто Геленопіль, але вона просила назвати місто на честь св. мученика Лукіяна. Померла свята Олена на руках свого сина Константина близько 328 р., у глибокій старості та святості. Її жива віра робила її справжнім апостолом, всіма силами і засобами, всім своїм життям старалась зміцнити Христову віру.
- ВОЛОДИМИРСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ
Вона належить до числа найбільш шанованих. За легендою, ікона була намальована євангелістом Лукою на дошці стола, за яким трапезував Ісус Христос зі своєю Матір'ю та праведним Йосифом. На початку XII ст. ікона потрапила до Києва, звідки її викрав син князя Юрія Долгорукого Андрій Боголюбський. Ось як це описує Н.І. Костомаров: „Была в Вышгороде в женском монастыре икона Св. Богородицы, привезенная из Царьграда, писанная, как гласит предание, Св. евангелистом Лукою. Рассказывали о ней чудеса, говорили, между прочим, что, будучи поставлена у стены, она ночью сама отходила от стены и становилась посреди церкви, показывая как будто вид, что желает уйти в другое место. Взять ее явно было невозможно, потому что жители не позволили бы этого. Андрей задумал похитить ее, перенести в суздальскую землю, даровать, таким образом, этой земле святыню, уважаемую на Руси, и тем показать, что над этою землею почиет особое благословение Божие. Подговоривши священника женского монастыря Николая и дьякона Нестора, Андрей ночью унес чудотворную икону из монастыря, и вместе с княгинею и соумышленниками тотчас после того убежал в суздальскую землю». За допомогою цієї ікони він намагався завоювати Київ. Коли його задум провалився, він перевіз ікону до Володимира на Клязьмі, де збудував для неї храм Успіня Пресвятої Богородиці. Саму ікону князь прикрасив золотом, сріблом і коштовним камінням. З того часу ікона стала іменуватися Володимирською чудотворною. Нині вона зберігається у Третьяковській галереї. В Україні про ганебні подвиги цього князя під час захоплення Києва у березні 1171 року (князь розпочав вторгнення в Київську землю з початком великоднього посту, що являється ознакою гріховності князівського задуму) склали всім відому поетичну літопис-казку „Пісні птиці Гамаюн”, що потребує на цей час сучасного тлумачення.

4 ЧЕРВНЯ - ПОЧАТОК ПЕТРОВОГО (АПОСТОЛЬСЬКОГО) ПОСТУ
Починається з понеділка наступного тижня після Духового дня і закінчується в день апостолів Петра та Павла (12 липня). У 2018 році піст триватиме 38 днів.
- ПАМ'ЯТЬ ДРУГОГО ВСЕЛЕНСЬКОГО СОБОРУ
Вселенський собор проходив у 381 р. в Константинополі. На ньому було вироблено формулу поєднання трьох християнських засад - Бога як Отця, Сина і Святого Духа, та був канонізований «символ віри» — коротке зведення основних догматів віровчення.
- ВАСИЛИСКА, СОЛОВ'ЇНИЙ ДЕНЬ
Вшановується пам'ять мученика Василіска, який постраждав за християнську віру близько 308 р.
В народі цей день називають Солов'їним, бо цієї пори у розпалі солов'їні співи. Колись на Василіска було також прийнято ловити солов'їв. У цьому зв'язку кажуть: «Не потрібна солов'ю золота клітка, краща йому зелена вітка».

5 ЧЕРВНЯ - ЛЕОНТІЯ-КОНОПЛЯНИКА
За іменем єпископа Ростовського (XI ст.), який був родом з Києва. За молодих років Леонтій постригся в ченці Києво-Печерського монастиря і був першим з його ченців, який став єпископом. У Ростовській землі проповідував християнство. Близько 1076 р. його вбили язичники.
В господарському побуті день його пам'яті вважався зручним для сіяння конопель.

6 ЧЕРВНЯ - МИКИТИ-СТОВПНИКА
На честь першого святого, який обрав незвичний для Русі тип усамітнення — стовпництво, тобто життя у тісній хижі, влаштованій на стовпі. Народився він, імовірно, на початку XII ст. в Переяславі-Заліському. Микита міг творити дива, зокрема, він вилікував чернігівського князя Михайла Всеволодовича. Напередодні князю явився біс в образі ченця і радив не звертатись по допомогу до Микити. Але князь не послухав його поради, і розповів Микиті про цей випадок, а той закляв біса ім'ям Ісуса Христа. Саме тому Микита-стовпник вважається заступником від лукавих духів. Помер він у 1193 р.

7 ЧЕРВНЯ - ІВАНА ГОЛОВАТОГО
Одне із багатьох свят, пов'язаних з іменем Іоанна Предтечі. Встановлене з нагоди третього знайдення його голови (перше і друге відзначається 9 березня). За церковною легендою, після знищення могили Іоанна голову його зберегла одна благочестива християнка. Голову поховали в Едесі, а потім у Команах. За плином часу місце поховання було забуте. Близько 850 р. голову віднайшли.
За народною традицією цього дня висаджували в грунт капустяну розсаду, робили також пізню сівбу ярої пшениці, починали збирання лікарських рослин.

8 ЧЕРВНЯ - КАРПА І АЛФЕЯ
Від імені апостолів із сімдесяти. Карп дружив з апостолом Павлом, був єпископом у Фракії. Алфей був чоловіком сестри Матері Ісуса Христа.
 
9 ЧЕРВНЯ - ФЕДОРИ І ДИДИМА
Вони походили з Олександрії. За те, що Федора не відступилася від християнської віри, суддя відправив її в будинок розпусти. Біля нього зібралося багато юнаків, які вирішували, кому першому ввійти до дівчини. Від безчестя Федору врятував воїн Дидим, який запропонував їй перевдягтися в його одяг і втекти з будинку. Згодом їх схопили і відтяли голови. Сталося це в 304 р.
Здавна існує звичай, який забороняє цього дня вимітати з помешкання сміття.

10 ЧЕРВНЯ - МИКИТИ-ГУСЯТНИКА
Сповідник Микита був єпископом міста Халкідона у Малій Азії. Жив у IX ст. Вважається охоронцем гусей.

11 ЧЕРВНЯ - ФЕДОСІЇ-КОЛОСНИЦІ
Вшановується пам'ять мучениці Феодосії Тірської, яка постраждала за християнську віру близько 308 р., і діви Феодосії, котра зазнала знущань у 730 р.
О цій порі починають колоситися зернові. Колись у цей день ходили в поле дивитися на хліба, каталися по житу, примовляючи: «Рости, рости трава до лісу, а жито до клуні».

12 ЧЕРВНЯ - ЗМІЇНЕ СВЯТО
За повір'ями, цього дня збираються змії та йдуть поїздом на своє весілля. Знахарки шукали зміїну шкіру, щоб прикладали її до очей у випадку хвороби. Линовище гадюки носили на шиї від лихоманки. А для лікування від зміїних укусів застосовувалися різні трави. Наприклад, поширеними були переконання, що змії бояться ясеня та папороті.

13 ЧЕРВНЯ - ВЕРЕМІЯ-РОЗПРЯГАЛЬНИКА
Походить від імен апостола Єрма і мученика Єрмія. Перший із них належав до числа сімдесяти апостолів, жив у І ст., був єпископом Далмації. Діяльність другого припадає на II ст. Він — автор книги «Пастир», в якій викладені моральні правила і повчальні історії. На українському грунті імена Єрм та Єрмій трансформувались у Веремія та Ярему, а день їх пам'яті назвали Веремієм-розпрягальником, бо до цього часу закінчувалася сівба основних культур і селяни розпрягали коні та вішали козуб, з якого брали зерно для сівби.

14 ЧЕРВНЯ - АГАПИТА ПЕЧЕРСЬКОГО
Це перший відомий лікар України, засновник першої терапевтичної школи в нашій батьківщині. Родом був з Києва. Народився, ймовірно, наприкінці 30-х років XI ст. У Києво-Печерському монастирі прийняв постриг від Антонія. Зціляв молитвою і зіллям здебільшого внутрішні хвороби. Відомо, що він читав твори видатних лікарів античного світу — Гіппократа та Галена — грецькою мовою. По допомогу до нього звернувся Володимир Мономах, що хворів тяжкою майже невиліковною хворобою. На той час Володимир Мономах знаходився в Чернігові. Агапит відмовився йти до князя, бо дав обітницю ніколи не покидати свою печеру. Він вилікував князя замоленою травою, яку передавав через посильного. Агапит нікому не відмовляв, допомагав усім, хто приходив до нього без усілякої винагороди. Помер Агапит у 1095 р. і був похований у Ближніх печерах, де лікував людей. При дослідженні поховання виявлено бактерицидний вплив його мощів на стан повітря на невеликих відстанях. На місці створеної Агапитом першої в нашій країні лікарні, що була розташована в лаврі, де зараз Миколаївська церква, встановлено меморіальну дошку.
В наш час за зціленням до мощів преподобного Агапита приходять тисячі мирян. З собою вони приносять квіти, всілякі фрукти, щоб ті проникли життєдайною енергією його нетлінних мощів. Потім все це миряни забирають додому і лікують хворих. Для благословення мирян, що прийшли просити Агапита про допомогу в зціленні душі та тіла, виставлена частина його правої руки, на якій відсутні декілька пальців. І ці пальці Агапит втратив не при житті, а по смерті. Якщо і зараз віруючі вважають всіх преподобних, чиї мощі залишились нетлінними, живими, бо їх мощі монахи доглядають подібно живим – переодягають, змінюють тапочки, то в такому разі виникає запитання: „Хіба можна у живого відтяти пальця?”. Тому привожу таку інформацію для роздуму.
„С 15 февраля по 11 марта (2004 года) по Украине совершается крестный ход с частицей мощей и иконой преподобного Агапита Печерского - древнерусского подвижника и лекаря, являвшегося иноком Киево-Печерской Лавры. К его честным мощам, почивающим в Ближних лаврских пещерах, ежегодно припадают с молитвой тысячи людей, в числе которых не только киевляне, но и паломники из самых разных уголков Украины. Но сегодня сам преподобный - душою всегда внимающий нашим молитвам и предстоящий с ними пред Всевышним - еще и телесно посещает удаленные от Киева регионы, благословляя их несомыми в крестном ходу перстом и иконой.
Благословил проведение крестного хода Предстоятель Украинской Православной Церкви Блаженнейший Митрополит Киевский и всея Украины Владимир. В течение указанного выше времени крестный ход должен описать гигантское кольцо через Левобережную Украину, Крым и Причерноморье, посетив города Харьков, Луганск, Донецк, Мариуполь, Днепропетровск, Запорожье, Симферополь, Севастополь, Херсон, Николаев и Одессу”. http://www.pravoslavye.org.ua/index.php?action=fullinfo&r_type=&id=5719
Тепер виникає ще одне питання: „Хіба Агапіт не давав обітницю перед Богом ніколи не залишати свою печерну келію, та не заповідав по смерті не виносити його тіло?”
А виламування пальців - це що - Богу потрібна справа. Та й було б за що все це робити. Хворі та їх родичі можуть спокійно приїхати до Києва, щоб поклонитись мощам преподобного Агапіт, й переписати молитву до нього, що міститься на стіні його келії.
Ці дії нагадують дії Андрія Довгорукого (Боголюбського), який намагався за допомогою православної святині – ікони Божої Матері Володимирської забезпечити собі успіх у майбутній військовій операції – взяттю Києва, що за своєю сутністю є магією. Подібні дії – по завоюванню влади - були проведенні на передодні президентських виборів 2004 року в Україні тільки з мощами та іконою преподобного Агапита Печерського.
Цей вид магії не новий, йому десятки тисяч років.

15 ЧЕРВНЯ - ІВАНА НОВОГО
Його ще називають Іоанном Сучавським або Білгородським. Жив у XII — XIV ст. Був купцем у турецькому порту Трапезунді, сповідував православ'я. Одного разу, подорожуючи у своїх справах на кораблі, він прибув в Акерман (Білгород-Дністровський). За наказом правителя міста Іоанну відтяли голову. Це сталося близько 1330-1340 рр. Згодом його мощі були перенесені до румунського міста Сучави. Великомученик Іоанн особливо шанується на Буковині.

16 ЧЕРВНЯ - ЛУК'ЯНА-ГОНИВІТРА
Від імені мученика Лукилліана, страченого близько 270 р.
Здавна цього дня було прийнято уважно спостерігати за вітром і по різних прикметах робити прогнози щодо врожаю і погоди. «На Лук'яна, напередодні Митрофана, не лягай спати рано, а приглядайся, звідки вітер». За багатовіковими спостереженнями, південний вітер обіцяє врожай ярих, північно-західний — сире літо, східний може принести хворобу. А якщо на Лук'яна весь день іде дощ, то це ознака того, що буде багато грибів.

17 ЧЕРВНЯ – МИТРОФАНА
Названий ім'ям першого патріарха Константинопольського, який помер в 326 р.
Мешканці села раніше використовували цей день для вивезення на парове поле органічних добрив. Цього ж дня починаються найкоротші ночі, які звуться горобиними.

18 ЧЕРВНЯ – ДОРОФІЯ
За ім'ям єпископа фінікійського міста Тіра (тепер м. Сур у Лівані). Помер у 362 р.
Цього дня, як і на Лук'яна, селяни спостерігали за вітром і по різних його напрямках робили прогнози на врожай. Примічали: якщо погода тепла і ясна, то зерно буде великим.

19 ЧЕРВНЯ - ІЛАРІОНА НОВОГО
Чернечий подвиг цей святий відбував у IX ст.
В народі день його пам'яті здавна пов'язується з початком полоття льону, проса та інших культур. Сапають також картоплю, моркву тощо.

20 ЧЕРНЯ – ФЕДОТА
Від імені мученика Феодота Анкірського {див. 31 травня).
Цього часу настає літня спека, колоситься жито: «Святий Федот тепло дає — жито в золото веде». Тривають найкоротші ночі: «На Федота зоря руку подає».

21 ЧЕРВНЯ - ФЕДОРА СТРАТИЛАТА ЛІТНЬОГО
День встановлений з нагоди перенесення мощів цього святого (дме. 21 лютого). Його ще називають Федором-криничником, бо цей день вважається найсприятливішим для визначення підземних вод з метою спорудження криниці. Для цього напередодні ввечері на місце, призначене для колодязя, кладуть сковороду. Вранці при сході сонця дивляться: якщо сковорода вкрита водяними струмочками, то це вказує на правильне визначення місця. Злегка запотіла сковорода обіцяє маловодну криницю, суха — нічого. Цього ж дня гадають про врожай і погоду.

22 ЧЕРВНЯ - КИРИЛА ЛІТНЬОГО
З ним пов'язується астрономічний початок літа, день літнього сонцестояння. «На Кирила віддає сонечко землі всю силу».

23 ЧЕРВНЯ - ІОАННА ТОБОЛЬСЬКОГО
Вшановується пам'ять видатного церковного і культурного діяча XVII ст. Походив з українського шляхетного роду Васильківських, але більш відомий як Іван Максимович (від імені батька). Народився у 1651 р. в Ніжині. Працював учителем у чернігівських школах. Згодом прийняв чернецтво в Києво-Печерській Лаврі і був її проповідником та економом. В 1697 р. Іван Максимович за поданням гетьмана Мазепи був висвячений на єпископа Чернігівського. В Чернігові заснував першу в нашій країні духовну семінарію, до якої приймали дітей не лише духовних осіб, а й дворян, козаків і міщан. Він написав кілька творів, зокрема «Алфавіт святих», «Царський шлях Христа». В 1711 р. його призначили митрополитом Тобольським і всього Сибіру, де він уславився поширенням християнства. Помер в 1715 р.

24 ЧЕРВНЯ - ВАРФОЛОМІЯ І ВАРНАВИ
Апостол Варфоломій належав до числа дванадцяти улюблених учнів Христа. Був уродженцем Кани Галілейської, яку неодноразово відвідував Ісус. Учення свого Вчителя проповідував у Малій Азії, Аравії, Ефіопії, Індії та Великій Вірменії, де помер як мученик. За одними свідченнями, був розп'ятий на хресті, за іншими, — з нього живого здерли шкіру.
Варнава — один із 70-ти апостолів. Походив з Кіпру. Мав чудовий дар слова. За переказом, у 60 р. його забили камінням іудеї, бо мали звичай забивати до смерті тих, хто йшов проти їхньої віри.
У сільськогосподарському побуті цього дня бралися до боронування парових. Ворожили про погоду взимку: «Суша на Варфоломія — гострої зими єсть надія».

25 ЧЕРВНЯ - ОНУФРІЯ ВЕЛИКОГО
Святий Онуфрій Великий, преподобний — єгипетський ранньо-християнський святий та пустельник, один з Отців Церкви. Жив у єгипетській пустелі у III ст. Був одним з Отців Пустельників, які мали глибокий вплив на східню духовість у віках 3-му та 4-му. Він так любив Євхаристійного Ісуса, що бажав причащатися в пустелі щодня. Господь зробив чудо Своєму вірному слузі: два ангели щодня приносили Онуфрієві св. Причастя у його печеру, де він строго постив і молився аж до свого святого відходу по небесну нагороду. Крім того Божим провидінням виросла біля його келії пальма, яка родила багато фініків і близько стало текти джерело води.
- ПЕТРА-ПОВОРОТА
Походження пов'язане з ім'ям Петра Афонського — першого анахорета, тобто самітника Афона. У безлюдній місцевості він прожив 53 роки, де й помер у 734 р.
Оскільки цей день збігається з періодом літнього сонцестояння, в народі він одержав назву Петра-сонцеворота, або просто Поворота. «На Петра Афонського сонце повертає на зиму, а літо — на жару».
У деяких місцевостях цей день був крайнім строком висадження розсади капусти, тому його називали також Петром-капусником. За повір'ями, зозуля кує тільки до Петра. «Як на Петра у червні погода, то на рівнинах буде урода».

26 ЧЕРВНЯ - КИЛИНИ-ГРЕЧИШНИЦІ
На честь мучениці Акилини, яка постраждала за християнську віру в 293 р.
Цього дня зі свіжих сходів гречки селяни зрізували горстку і прикрашали нею ікони. Готували також мирську кашу з минулорічних запасів гречки. Кашею пригощали жебраків і прочан, які за це бажали господарям доброго врожаю гречки.

27 ЧЕРВНЯ – МСТИСЛАВА РОСТИСЛАВИЧА
Мстислав Ростиславович (у св. хрещенні Юрій) - Святий, Благовірний князь, князь новгородський, син Великого князя Київського Ростислава Мстиславича, правнук Володимира Мономаха, прозваний Хоробрим за мужність і шляхетність під час походів. Відрізнявся побожністю, добротою, користувався загальною любов’ю народу. Дбав про духовенство, церкви, монастирі. У 1168 році брав участь у переможному поході південно руських (українських) князів проти половців. Був патріотом руської землі та руських звичаїв, разом зі своїми братами обороняв Київ від Андрія Боголюбського, який з суздальською дружиною хотів на руській землі встановити звичаї та вірування тамплієрів. З історичних джерел відомо, що Андрій разом з батьком Юрієм Довгоруким приймав участь у другому христовому поході, підчас якого вони можливо були посвячені в тамплієри. На це вказує факт побудови Андрієм дивної церкви, в якій навіть немає згадки про Ісуса Христа, і яка схожа за своє будовою та внутрішнім оздобленням на храми тамплієрів. Стіни цієї церкви, що має назву Покрови на Нерлі, оздоблені різними рельєфними постатями тварин (левів, птахів) та людей (жіночі лиця). Центральною фігурою цього дивного храму є постать сидячого на троні царя Давида, що яскраво підкреслює зв’язок з віруванням тамплієрів, метою яких було встановлення повсюди влади царського роду Давида.
У 1173 році Мстислав витримав облогу Вишгорода суздальськими військами та переміг Всеволода (брата Андрія Боголюбського). Найбільше княжив у Смоленську, який при ньому значно розширився. У боротьбі із суздальською династією був союзником Новгородської республіки. Це створило значний авторитет Мстиславу Ростиславичу в середовищі новгородського боярства, яке у 1179 році запросило його на князівство. Помер у Новгороді 14 червня 1180 року. Мощі блаж. кн. Мстислава Ростиславовича відкрито почивали в Новгородському Софійському соборі.

28 ЧЕРВНЯ - МОДЕСТА
Мученик Модест постраждав за християнську віру близько 303 р. Раніше в народному побуті цьому святому молилися на випадок падежу худоби.
- МИТРОПОЛИТА ЙОНИ
Церковний і політичний діяч XV ст. Тісно співробітничав із великокнязівською владою, яка все більше поверталася до ідеї Дмитрія Донського про управління митрополією з боку держави. Своїми посланнями й дипломатичними місіями діяльно допомагав Василію III — батькові Івана Грозного.

29 ЧЕРВНЯ – ТИХОНА
Єпископ Тихон Амафунтський (Амафунт — місто на Кіпрі) прославився розведенням відмінного винограду. Помер у 425 р. Оскільки Тихон повертав розум і здоров'я біснуватим і взагалі зцілював немічних, до нього звертаються з молитвою від зубного болю.
О цій порі змовкають багато співочих птахів, а сонце йде тихше. Пояснюється це тим, що в ці дні птахи вигодовують своїх дітей, а Земля зменшує швидкість руху навколо сонця.

30 ЧЕРВНЯ - МАНУЇЛА, САВЕЛА Й ІСМАЇЛА
Ці брати-перси жили в IV ст. і займали в своїй країні впливові державні посади. За дорученням свого царя вони вирушили до Константинополя, щоб підписати у Візантії договір про безпеку кордонів, дружні відносини та торгівлю. Через відмову взяти участь в урочистостях на честь язичеського бога Аполлона братів катували.
В народі здавна було помічено, що о цій порі на нічному небі з'являються спалахи. Коли їх багато, то це віщує добрий урожай. Як і на Тихона, цього дня сонце йде тихіше. «На Мануїла сонце застоюється», — кажуть у народі.


автор: Довбня Наталія Андріївна
спеціально для dna.com.ua