Липень

Липень

Сила Липня 

 
Другий місяць літа названий липнем. Та чому він так названий в народі майже ніхто не пам’ятає. 

Якщо пов’язати назву місяця з деревом липою, то ніяких виразних явищ з нею о цій порі не відбувається. Цвіте липа в червні, й бджоли мед збирають під час цвітіння. Тай роботи в липні по господарству так багато, що навіть якби й хотіли б милуватись цим прекрасним деревом, то для цього не було б часу.

Але все-таки, чому українці назвали такий відповідальний для добробуту господарів місяць липнем.

Якщо в назву попередніх місяців українці заклали головні ознаки своєї віри та традицій, то мабуть липень не став виключенням.

Можливо властивості липи підкреслюють особливості традицій цього періоду. В такому разі розглянемо характерні особливості липи.
 

Липень

На землі існує близько 80 видів липи. На Україні найбільш поширені такі види липи як широколиста та дрібнолиста. 

Ці види не дуже вибагливі до грунту, добре переносять морози та затінок.

У липи міцна коренева система, яка залягає глибоко під землю. Це допомагає їй у спеку добувати воду, бо вона чутлива до засухи.

Липа може розмножуватись насінням, пагінцями, паростками, черешками, прищепами та пересадкою. Паростками вона може розмножуватись до старості.

Росте липа дуже повільно у перші роки та потому може за рік збільшуватись майже на півметра заввишки.

Після 150 років липа перестає рости, а живе більш ніж тисячу років. Наприклад, у Києві є два таких дерева, які перейшли свій тисячолітній рубіж. 

Одна липа росте на початку Андріївського узвозу (фото вгорі), у дворі історичного музею, на місці, де колись знаходилась Десятина церква, яку збудував Володимир Великий на місці древнього слов'янського храму.
 

Липень


Друга липа росте при вході до Дальніх печер Київсько-Печерського монастиря (на фото). 

Липа має зелене листя у формі серця. Восени липове листя встеляє землю, удобрюючи її кальцієм, який міститься в ньому. Крім того, воно швидко перегниває, тому на весні земля під липами чиста від опалого листя.

Приблизно в 20 років липа починає цвісти і цвіте майже кожен рік. Цвіте липа в червні духмяним цвітом, яке в своєму складі має ефірну олію, що заспокійливо діє на нервову систему людини.

Липа має світлу однорідну та м'яку деревину, у якої мала вага та щільність, й відсутня смола. Її легко обробляти, в неї мало сучків й вона майже не скручується.

Деревина з липи вважається живою, тому використовується для оздоровлення людини.

В наш час деревиною з липи обкладають сауни, бані, комори для зберігання збіжжя, бо її не шкодять гризуни. Крім того, деревина липи з плином часу не втрачає світлий колір.

ЛипеньЛипа у слов’ян вважалась священним деревом богині Лади, яка була символом людської любові, що творить гармонію у людських стосунках, лад між людьми, мир, красу та людське щастя. 

В українських колядках та щедрівках співається, що Лада принесла світові людей живу воду, прийшовши по веселці до людей з немовлям на голові, пшеничним колосом та квітами в одній руці та яблуком і виноградним гроном в другій.

В одному українському прислів’ї говориться, що з лиця води не пити – бо згідно українскої віри, воду життя п’ють з людської душі.

В такому разі Лада напоїла живою водою людські душі, запаливши в них любов. Після чого людські душі почали світитись любов’ю, утворюючи душевне людське світло.

Коли люди об’єднуються в єдину спільноту, громаду, то їхні душі утворюють загальне душевне вогнище - біополе, яке випромінює світло земної природи. Лада й уособлює собою саме це земне світло.

Тому ті, хто пише, що Лада народжує Сонце, помиляються. Бо Лада згідно давньої віри слов’ян сперечалась з Ясним Сонцем-Ярилом, чиє світло сильніше світить, й перемогла в цьому змаганні. Цікаво, що це змагання проходило й очевидно й досі проходить саме в липні, бо воно є природнім явищем.

Як пам’ятаєте, у червні слов’яни проводили символічний похорон Ярила, бо активність сонячного світла йде на спад.

Та хоч день меншає, а температура в липні не спадає. Навпаки, в липні й іноді у серпні місячна температура перевищує температуру червня, о цій порі настає літня спека.

Й досягається це не за рахунок лише сонячного випромінювання, а завдяки підвищенню випромінювання загальнолюдського біополя або пси поля. Саме це підвищення температури за рахунок згуртованності людей і є силою липня.

За народною традицією, щоб сталось це підвищення температури, необхідно людям об’єднатись у громаду. 

Для цього спершу слов’яни проводили свято Купала (купа-ла), яке мало на меті об’єднати людей у купу, поєднати юнаків та дівчат у пари, односельців у громаду.

Тому за українською традицією на Купала сходилось усе поселення – від малих дітей до літніх людей.

Спочатку розстеляли скатертини й частували один одного принесеними напоями та наїдками.

Потім молодь заводила танок навкло вогнища, співала купальські пісні та стрибала парами через вогонь.

Більш старші люди об’єднувались, щоб разом боротись проти нечистої сили та безладу в їхньому поселенні.

Головним святом липня було свято апостолів Петра та Павла, що символізувало початок жнив.

Збір врожаю був самою відповідальною роботою липня. Саме примітне, що цю роботу треба було виконати в короткий термін, бо зернові можуть осипатись, дощ може їх побити, а блискавка навіть спалити. Тому селяни часто оголошували толоку, й збір врожаю проводили всією вулицею чи кутком.

Під час толоки разом збирали врожай у літніх, одиноких та хворих людей, навіть не питаючи їхньої згоди. В цьому проявлялись найкращі людські риси – співчуття чужому горю, милосердя, безкорисливе ставлення до сусідів та односельців.

І якщо після закінчення жнив всі поля були прибраними, то це свідчило, що люди в цій місцевості шанують звичаї та давню віру, й що серед них панує лад та любов.

Дерево липа отримало свою назву від слова липнути, бо її сік та молоді листочки липкі та клейкі під час літньої спеки, яку призводить загальна людська любов один до одного - людське пси поле.

Її світла, м’яка та в’язка деревина уособлює чистоту душевних помислів, красу, сердечність, доброту, привабливість - риси характеру, які не полишають людину до самої смерті. Тому деревина липи на довгі роки зберігає світлий колір.

Медова горілка зроблена з липового меду уособлює п’янку любов до протилежної статі.

Всі ці якості липи якнайкраще відповідають суті богині Лади, тому цей місяць і був названий липнем.

Така відповідність властивостей липи властивостям богині Лади накладало заборону на зрубування липи. З неї могли виготовляти лише певні встановлені віруванням речі, наприклад, стіл за яким їсть родина або проводяться громадські збори (це символізує об’єднання людей за однією справою), колиска для дівчинки (щоб була ладна та красива), вулики (до яких завжди буде повертатись бджолиний рій), музичні інструменти (липа шелестить, наче говорить з людиною), що будуть гарно грати для людей.

Липовою гілкою не можна поганяти скотину, бо липа присвячена Ладі, яка опікується тільки світом людей та людськими душами. Ні тварин, ні рослин до загальнолюдського біополя приєднувати не можна, можливо це послаблює його світло.

Коли до слов’ян потрапляла людина, яка мала іншу віру або забула народні традиції, й робила з липи все, що їй заманеться, то на такі речі тикали пальцем й говорили липові. Бо вони не відповідали духові липи, тому вважалися несправжніми. Звідси й почали називати все несправжнє липовим.

Наталя Довбня.

1 ЛИПНЯ - ЛЕОНТІЯ ПЕЧЕРСЬКОГО
Жив у XIV ст., був ченцем Києво-Печерського монастиря. Очевидно, здобув непогану освіту. В монастирі він займав посаду канонарха, тобто ченця-регента, який речитативом проказує слова церковної пісні, фразу за фразою, кожна з яких після виголошення співається хором.

2 ЛИПНЯ - ПАЇСІЯ ВЕЛИКОГО
Народився в Єгипті в IV ст. Жив у Нітрійській пустелі в печері. Згодом до нього почали стікатися самітники за порадою і керівництвом. Так утворився знаменитий монастир, в якому Паїсій провів своє життя. Помер він у 400 р. Відомо, що силою молитви Паїсій міг навертати на шлях покаяння і врятування найтяжчих грішників. Тому до цього святого звертаються з молитвою про звільнення від пекельних страждань людей, які померли без каяття.

3 ЛИПНЯ - МЕФОДІЯ-ПЕРЕПЕЛЯТНИКА
Священномученик Мефодій був єпископом малоазійського міста Патари, знаменитого колись храмом Аполлона. За християнську віру постраждав у 312 р. Серед мисливців цей день вважається сприятливим для полювання на перепілок. Цей день називають також павутинним, оскільки з'являється багато тенетників. Здавна помічено, що коли на Мефодія дощ, то з перервами він ітиме 40 днів.

4 ЛИПНЯ - ТЕРЕНТІЯ
Цей святий жив у І ст., був єпископом малоазійського міста Іконії, де проповідували апостоли Павло і Варнава. Іконійська церква довгий час процвітала і здобула важливе значення, зокрема два її представники були учасниками Вселенських соборів. Цього дня, як і на Мефодія, з'являється багато тенетників, що плетуть павутиння. Це також час масової появи мошкари.

5 ЛИПНЯ - ЄВСЕВІЯ (ОВСІЯ)
Єпископ Євсевій Самосатський жив у IV ст. Зазнав гонінь за проповідь християнського вчення. Користувався дуже великою пошаною у жителів Самосат — древнього міста в Сирії. Помер у 380 р.

6 ЛИПНЯ - ВОЛОДИМИРСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ
Друге з трьох свят, присвячених іконі. За значенням і давністю є найголовнішим. Свято на честь ікони як захисниці Володимирської землі було встановлене в XII ст. Андрієм Боголюбським і його єпископом Феодором. Згодом, коли ікона опинилася в Москві, це свято замінили іншим — у пам'ять врятування Москви від полчищ Ахмата хана в 1480 р. (див. також 3 червня)

- ГОРПИНИ-КУПАЛЬНИЦІ
Назва походить від імені мучениці Агрипини, яка постраждала за християнську віру в III ст., і наступним святом Івана Купала чи Купайла. Цього дня заведено митися і паритися у лазнях віниками з цілющих трав. Молодь купається у річках і ставках. Увечері дівчата із гілки верби, вишні, чорноклену або іншого дерева роблять Марену, яку гарно наряджають, а хлопці в цей час готують вогнище. Коли настає пітьма, розпалюють ватру і попарно перестрибують через неї, причому загадують: якщо руки не розійдуться — бути весіллю. Марену, яка символізує Русалку, топлять у воді. На воду ж дівчата пускають вінки, завбачуючи своє майбутнє подружнє життя. У кожній місцевості свято проходить по-різному, але однією з головних його умов було і є збирання трав і коріння для лікувальних і знахарських цілей. Вважається, що зібрані о цій порі трави і коріння мають велику цілющу, а також обережну силу. Широко побутує легенда про квітку папороті, яка розкривається раз на рік — в ніч на Івана Купала. Тому, хто зможе знайти її, відкривається багато таємниць, він стане провидцем, буде багатим. У цю ніч дерева переходять з місця на місце і розмовляють між собою.

7 ЛИПНЯ - ІВАНА КУПАЛА
Давнє свято літнього сонцестояння, яке уособлює розквіт сил природи. «Зелене Купало в літо упало», — каже народне прислів'я. У численних слов'янських міфах Купало виступає як бог достатку і врожаю, плодючості, радості, згоди та любові. Як і на Горпини, цей день доповнюється обрядами купання, співами і танцями, взагалі веселощами. Свято Купала в приходом християнської релігії поєдналося із святом Іоанна Хрестителя і стало Іваном Купала. Звуть його також Івановим днем. Церква відзначає його як день Різдва Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана. Це найголовніше свято, встановлене на честь Іоанна. За біблійними оповідями, він народився за шість місяців до появи Ісуса Христа в сім'ї престарілого священика Захарії і його дружини Єлизавети. Подружжя було довго бездітним. Одного разу Захарії явився архангел Гавриїл, який повідомив, що його дружина народить сина Іоанна. Передбачення збулося. Захарія з цієї нагоди виголосив промову, в якій назвав Іоанна предтечею, тобто попередником Ісуса Христа. Іоанн передрікав, що наближається царство Боже і незабаром прийде Месія (майбутній Ісус Христос), який візьме усі гріхи на себе. Він же хрестив Ісуса.

8 ЛИПНЯ - ПЕТРА І ФЕВРОНІЇ
На честь князя і княгині Муромських. Є підстави говорити, що князь жив на початку XIV ст., був родоначальником бояр Овциних і Володимирських. їх життя описано в давньоруській «Повісті про Петра і Февронію». Перед смертю вони звернулися до Бога з молитвою, щоб померли вони в один час і поклали їх в одну домовину. Вони прийняли чернецтво: Петро з ім'ям Давид, а Февронія з ім'ям Єфросинія. Померли вони в різних монастирях, але чудесним чином опинилися в одній труні. З того часу Петро і Февронія стали символом вірного, сильного і прекрасного кохання. Тому цей день вважається щасливим для закоханих.

9 ЛИПНЯ - ДАВИДА-СУНИЧНИКА
Від імені ченця з грецького міста Солуні. Помер близько 540 р. До цієї пори навіть у північних регіонах достигає суниця. Існує цікаве повір'я: якщо хтось хоче взяти у борг певну суму грошей, то цього дня треба покласти в кишеню жмутик листа суниці і йти до позичальника — відмови не буде.
- ДІОНИСІЯ КИЯНИНА
Народився близько 1300 р. у Києві або його околицях. До постригу називався Давидом. Був ченцем Києво-Печерського монастиря. У Нижньому Новгороді заснував Печерський монастир, у 1374 р. став архієпископом Суздальським. Був головним діячем руху за реформу чернечого життя в Суздальсько-Нижньогородському князівстві. Помер у 1385 р. Похований у Києво-Печерському монастирі в Ближніх печерах.

10 ЛИПНЯ - САМСОНА-ПРОЧАНИНА
Цей святий вважається покровителем медиків. Народився в Римі, в юні роки оволодів мистецтвом лікування. Після смерті батьків поселився в Константинополі. Там вилікував від тяжкої хвороби імператора. В подяку за це той підніс йому багаті дари, але Самсон відмовився від них і попросив імператора спорудити будинок для прочан і хворих. Імператор виконав прохання і збудував також лікарню. Самсон приймав прочан, лікував хворих. Помер близько 530 р.

11 ЛИПНЯ - СЕРГІЯ І ГЕРМАНА ВАЛААМСЬКИХ
Їх вважають засновниками Валаамського монастиря на Ладозькому озері, хоча науковий спір про час його виникнення триває вже майже століття: одні джерела вказують на X—XII ст., інші — на XIII ст. На Валаамі святий Сергій заснував чернецтво, поширив християнство. Він прожив більше 60-ти років. Після його смерті настоятелем чернечої громади став святий Герман. За радянських часів на Валаамських островах утримувались в'язні, в тому числі багато українців.

12 ЛИПНЯ - ПЕТРА ТА ПАВЛА
Одне з найшановніших у народі свят. Встановлене на честь апостолів. Петро був уродженцем міста Віфсаїзи, займався рибальством. Він перший засвідчив свою віру в божественний прихід Христа, був свідком багатьох його справ. Проповідував християнство в різних країнах Сходу і Заходу і залишив два соборних послання до іудеїв, що прийняли християнство. Вважаючи себе негідним померти однаковою смертю з Ісусом, попросив розіп'яти себе на хресті вниз головою, що було виконано на Ватиканському пагорбі в 57 р. Апостол Павло народився в Тар-сі, головному місті Кілікії, здобув непогану освіту. Він автор 14-ти послань, у яких викладається суть християнського вчення. Помер у 64 р. в Римі. Здавна зі святом Петра і Павла у нас пов'язували насамперед початок жнив, а тому до цього дня годилося зажати бодай один сніп. Зажинок починали вдосвіта і обов'язково на «легкий», тобто жіночий (середу, п'ятницю чи суботу) день. Діло святого Петра, писав наш славетний історик Михайло Гру-шевський, жита зажинати. Він є сторожем поля, майбутнього врожаю. На Прикарпатті та гірській місцевості, де розвинуто тваринництво, цей день — свято пастухів. Це також свято рибалок. «Як на Петрів день спека, то на Різдво мороз», «Коли на Петра сльота, то буде в літі багато болота».

13 ЛИПНЯ - ПОЛУПЕТРА
Продовження свята Петра і Павла. Щодо його походження існує кілька версій. Вважається, що назва ця — на честь апостола Петра або його батька. Дехто пов'язує її з тим, що свято це за значенням наполовину менше попереднього. Цього дня вшановують пастухів і тварин.
- СОФРОНІЯ ІРКУТСЬКОГО
Цей день славлення святителя встановлено у 1918 р., коли його було канонізовано і приурочено до відкриття мощів, біля яких відбувалися чудеса. А основний день вшанування пам'яті Софронія припадає на 12 квітня.

14 ЛИПНЯ - КУЗЬМИ ТА ДЕМ'ЯНА
Перше із свят року, встановлених на честь трьох пар братів-святих з такими іменами. Два інші припадають на ЗО жовтня і 14 листопада. Цей день зветься також Літніми Кузьминками і присвячений уродженцям Рима Космі і Даміану. Вони прославились як лікарі, причому зцілювали здебільшого покладанням рук і безплатно, за що їх назвали Безсрібниками. Померли в 284 р. День пам'яті цих святих збігається з розпалом городніх робіт і початком косовиці та спеки, тому з цього приводу кажуть: «Кузьма і Дем'ян згубили жупан», «Кузьма і Дем'ян прийшли, на покіс пішли». Цього дня починається збирання фарбувальних рослин.

15 ЛИПНЯ - ПОКЛАДАННЯ РИЗИ БОГОРОДИЦІ У ВЛАХЕРНІ
Одне з церковних свят, що вшановують речі, які залишилися після Діви Марії. За християнськими розповідями, в другій половині І ст. візантійці — брати Галвій і Кандид, побувавши на поклонінні святим місцям у Палестині, привезли з собою ризу (верхній одяг) Богородиці і поклали її у Влахернському храмі в Константинополі. Риза явила немало чудес, охороняючи місто від нападів ворогів. В Україні це свято в деяких місцевостях було раніше відоме під назвою Петрової Матері, оскільки продовжувало Петрів день.

16 ЛИПНЯ - АНАТОЛІЯ
За іменем патріарха Константинопольського. Він був учасником IV Вселенського собору в Халкідоні в 451 р. Собор засудив монофізитство — напрям у християнстві, згідно з яким в Ісуса Христа є лише одна природа — божественна, а не дві — божественна і людська. В 457 р. від рук патріарха Анатолія візантійський імператор Лев Фракіянин прийняв царське вінчання і помазання. З того часу це православне таїнство, що полягає у мазанні навхрест ароматичною олією (миром) на знак передачі від Бога благодаті, стало обов'язковим для наступних візантійських, а згодом і російських монархів.

17 ЛИПНЯ - АНДРІЯ-НАЛИВА
Назва пов'язується з іменем Андрія Критського і часом наливу колосу. «На Андрія озимі в наливах дійшли». Андрій Критський був ченцем знаменитої лаври святого Сави поблизу Єрусалима, згодом став архієпископом острова Кріт. Вважається, що він є першим творцем повних канонів — одного із головних жанрів християнської поезії. Він же в числі інших розробляв православне вчення про ікони. Помер у 712 р.

18 ЛИПНЯ - АФАНАСІЯ АФОНСЬКОГО
Цей святий був одним із засновників чернечого життя на Афоні. У 963 р. він збудував на Афоні великий монастир у вигляді гранітного замку із зубчастими вежами. В основу правил чернечого життя лягли розроблені ним документи. Монастир сприяв поширенню чернецтва. Помер Афанасій у 1000 р. День його пам'яті в народі нерідко називають святом Місяця. О цій порі з'являється перша чверть нового Місяця, і ввечері при сході він ніби грає: то ховається за хмари, то виходить з них. Якщо на Афанасія хмари жовті, — бути дощу.
- СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО
З нагоди відкриття в 1422 р. мощів цього визначного церковного і громадського діяча XIV ст. (див. 8 жовтня),

19 ЛИПНЯ - ЮЛІАНІЇ
Була дочкою князя Юрія Дубровицько-Ольшанського на Волині. Померла на 16 році життя близько 1540 р. Поховали її біля Успенського собору Києво-Печерського монастиря. На початку XVII ст. випадково були знайдені її мощі, біля яких відбувалися чудесні зцілення. З цієї нагоди і встановлене сьогоднішнє вшанування. Канонізував княжну митрополит Петро Могила.

20 ЛИПНЯ - ВЛАХЕРНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ
Це одна з найстаріших у християнстві ікон, яка була встановлена у соборі в передмісті Константинополя — Влахерні. Після взяття турка-ми-сельджуками Константинополя, а з ним і припинення існування Візантійської імперії, ікону перевезли на Афон, а в 1654 р. передали московському царю Олексію Михайловичу. З цієї нагоди і встановили день її славлення. А за однією із церковних легенд, ікону Влахернської Богородиці одержала як весільний подарунок сестра візантійського імператора Анна, одружуючись із київським князем Володимиром Святославичем. У Києві ікона стала чудотворною: повертала незрячим зір, звільняла біснуватих із пут диявольських, рятувала смертельно хворих. На честь цієї ікони у 1108 р. було збудовано монастир і церкву святої Богородиці Влахернської на Клові.

21 ЛИПНЯ - ПРОКОПА-ЖЕНЦЯ
На честь великомученика Прокопія, який постраждав за християнську віру в 303 р. Здавна саме цього дня на більшій території України починали жнива. «На Прокопа приготуй плечі до снопа». А перед початком жнив зажинали ниву. Згодом у деяких місцевостях зажинки робилися й раніше. Соломою з першого снопа годували корів, щоб не хворіли. Крім зажинок, робили ще й закрутку: колосся завивали вузлом, щоб рука лиходія не могла зіпсувати врожай.
- КАЗАНСЬКА ЛІТНЯ
За назвою Казанської ікони Божої Матері. За переказами, вона з'явилася в 1579 р. в Казані. Згодом її перевезли до Петербурга, де спеціально для неї спорудили Казанський собор. Цей день дуже шанується серед селян, оскільки в житті хліборобів настає важлива пора — жнива, а Богородиця вважається покровителькою землеробства (див. також 4 листопада).

22 ЛИПНЯ - ПАНКРАТІЯ
Цей святий жив у І ст., був єпископом Тавроменійським. Життя закінчив мученицькою смертю. За старих часів цього дня було прийнято куштувати огірки нового врожаю.

23 ЛИПНЯ - АНТОНІЯ ПЕЧЕРСЬКОГО
На честь засновника чернецтва в Україні. Народився він близько 983 р. в Любечі на Чернігівщині. Мав мирське ім'я Антипа. За молодих років здійснив поїздку на Афон, де прийняв чернецтво під ім'ям Антонія. У 1051 р. поселився в печері на одному із Київських пагорбів. Незабаром до нього приєднались декілька ченців і цим було започатковано існування Печерського монастиря, згодом Києво-Печерської лаври. За Антонія почалося спорудження Успенського собору, ченці почали жити в келіях. Антоній брав також активну участь у політичному житті. Він був у дружніх стосунках з великим київським князем Ізяславом Ярославичем, але мав з ним і конфлікти. У Чернігові на Болдіних горах він викопав печеру, яка разом з іншими згодом стала основою Іл’їнського монастиря. Антоній займався лікуванням хворих, мав дар чудо творення. Помер у 1073 р.

24 ЛИПНЯ - КНЯГИНІ ОЛЬГИ
На честь видатної політичної діячки Київської Русі X ст. Народилась близько 890 р. За однією з легенд Псковської землі, була дочкою перевізника на ріці Великій. Там її зустрів і покохав за красу й розум князь Ігор, який потім одружився з нею. Після смерті чоловіка управління державою перейшло до неї, бо син її Святослав був ще малим. Вона навела порядок у справлянні податків, сама об'їхала всю державу, закладала нові міста і села, призначала в них правителів. Щоб зміцнити торговельні і політичні зв'язки з Візантією, їздила в Константинополь, а з німецьким імператором Оттоном І обмінялася посольствами. У хрещенні її назвали Оленою. Церква величає її рівноапостольною, оскільки вона була ніби ранньою зорею, яка віщувала наступне хрещення України-Русі. Померла Ольга в 969 р.

25 ЛИПНЯ – ПРОКЛА-ВЕЛИКІ РОСИ
За ім'ям християнського мученика, який жив у II ст. Цього дня бувають най рясніші роси. Тому селяни поспішали висушити сіно і зібрати його в стоги. «На Прокла поле від роси промокло». Знахарі збирали Промову росу, бо вона, на їх думку, — найкращий засіб від наврочень та очних хвороб.
— СЕРАПІОНА
На честь письменника проповідника XIII ст. Був ченцем, а потім архімандритом Києво-Печерського монастиря. Його перу належать п'ять повчань, які дійшли до нашого часу. В них він говорить про давню могутність Київської держави і красу Києва, розповідає про монгольську навалу і спустошення міст і сіл України, про тяжке становище народу під чужоземним ярмом. У 1274 р. був поставлений єпископом Володимирським (на Клязьмі), наступного року помер.

26 ЛИПНЯ - СОБОР АРХАНГЕЛА ГАВРИЇЛА
Ще один день на його честь. За церковним вченням, Гавриїл — один із семи головних ангелів, який підносить молитви людей до Бога. Якщо цього дня суха погода, то й осінь буде доброю, і навпаки (бив. також 8 квітня).

27 ЛИПНЯ - СТЕФАНА МАХРИЩСЬКОГО
Народився й виховувався в Києві, молодим прийняв чернецтво в Печерському монастирі. Згодом виїхав у Московську землю і біля містечка Махриші заснував скит. Був прихильником реформ монастирського життя і активно підтримував у цьому Сергія Радонезького. Помер у 1406 р.

28 ЛИПНЯ - КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА
День пам'яті видатного державного і політичного діяча України X—XI ст. Володимира Святославича. Спочатку княжив у Новгороді, потім у Києві. Він став володарем величезної держави, до складу якої входило близько ЗО різних земель і племен. Володимир рішуче змінив внутрішню політику. Він роздав землі своїм синам, але центральне управління залишив у себе. Варязька дружина перейшла на другорядне становище, а перше місце зайняли місцеві люди, з якими князь радився. Велику увагу звертав він на боротьбу з печенігами. У 987 р. князь хрестився і прийняв ім'я Василія, а наступного року ввів християнство як державну релігію. Київська Русь як повноправна держава увійшла в коло європейських країн. Завдяки дипломатичним стосункам, торговельним та шлюбним зв'язкам, організації війська держава вийшла на одне з перших місць у Європі. Володимир значно розширив Київ, при ньому почали карбувати монети. Помер у 1015 р. Церква приєднала Володимира Святославича до лику рівноапостольних. Цей день вважається серединою літа. В народі кажуть: «На Володимира Красного Сонечка сонце красне світить».

29 ЛИПНЯ - АФІНОГЕНА
Від імені єпископа, який зазнав страждань за християнську віру і помер близько 311 р. «Прийде Фіноген з теплом, вчасно впораєшся зі жнивами». Цієї пори тривають жнива, і, щоб у наступному році теж був гарний урожай, в день Афіногена залишають на полі кілька колосків на кореню. Помічено, що цього дня притихають пташки, і тому говорять, що вони задумуються. Насправді ж годують своїх дітей. Вважається, що цього дня літо переступає свій пекучий період і незабаром ночі стануть холоднішими.

30 ЛИПНЯ - МАРИНИ (МАРГАРИТИ)
За ім'ям мучениці, що жила в IV ст. Походила з Антіохії. До християнства прилучилась, коли їй було 12 років. За старих часів свята Марина шанувалася як така, що має благодатний дар від Бога допомагати жінкам при важких пологах.

31 ЛИПНЯ - ІВАНА БАГАТОСТРАЖДАЛЬНОГО
Був ченцем Києво-Печерського монастиря в XIII ст. Щоб перемогти тілесні спокуси, морив себе голодом і спрагою, носив важкі вериги, закопував себе у землю так, що на поверхні були тільки голова і руки. Оскільки святий Іван боровся з плотськими бажаннями, то жінки, яких полишили чоловіки заради інших, молилися йому, вірячи в те, що після цього зрадливці повернуться назад.


автор: Довбня Наталия Андреевна
специально для dna.com.ua