Закликати весну

Закликати весну БЛАГОСЛОВИ, МАТИ, ВЕСНУ ЗАКЛИКАТИ

Важко відшукати поетичніші обряди в повсякденному побуті наших пращурів, ніж дійства, пов'язані із зустріччю весни.

Довгий осінньо-зимовий період налаштовував людей на мажорний лад.

Наші пращури уявляли весну цілком реальною особою — стрункою, веселою, заквітчаною та співучою юнкою.

Там, де вона з'являлась, все оживало, квітло, дзвеніло піснями.



В одній з давніх веснянок мовиться:

— Ой, весна-красна, що ти нам винесла?
— Ой винесла тепло і доброє літечко!
Малим дітям побіганнячко,
Старим бабонькам посидіннячко,
Красним дівонькам на співаннячко,
А господарям на робітячко.

Закликати весну


— Весна-красна, що нам винесла?
— Коробочку життя витрясла.
Старим бабам посидіннячко,
Молодим погуляннячко,
Дівочкам по віночкові,
А хлопчикам по кийочкові.
Принесла вам літечко
І зелене зіллячко:
Хрещатий барвінок,
Запашний васильок.


Закликати весну


— Весна-красна, що ти нам принесла?
— Коробочку з веретільцями,
А скриньочку із червінцями.
Старим дідам по києчку,
Старим бабам по серпочку,
Малим, дітям по яблучку
А дівчатам по віночку,
А хлопчатам по батожочку.
Малим дітям — ручечки бити,
А дівонькам та й погуляти,
А господарям поле орати.
А господиням кросенця ткати,
А старим дідам раду радити,
Раду радити, пиво варити.

— А к якому дню?
— Свят-Великодню!


Образ весни у давнину був суголосний з богинею Ладою як покровителькою любові, кохання, одруження й багатьох інших щедрот.

У дохристиянській міфології був також і Ладо — бог духів-предків. Можна припустити, що між Ладо й Ладою існували якісь родинні зв'язки, адже в них спільний корінь.

Закликати весну


Існував також чоловічий персонаж, на ймення Білодан:

Ой, Іване-Білодане,
Білоданчику, Білоданчику,
Ой попливи, Білодане,
По Дунайчику...



Хоч ім'я це й досі не досліджене нашою фольклористикою, але, очевидно, міфологічний персонаж, який пропонує Ладі своє серце, є також репрезентатором весни. Про це йдеться в кінцевому варіанті наведеної вище веснянки:

Шукай собі, Білодане,
Посестриченьки, посестриченьки.



Закликання весни пов'язане насамперед із птахами. Мабуть тому народ склав безліч прекрасних пісень про своїх пернатих друзів.

Закликати весну


В одній з них, наприклад, мовиться, що ластівка потішила господаря приємною сповістою — подарувала домові весну:

Ой ластівонька та прилітає,
Господаренька та пробуждає:
— Ой устань, устань, господареньку,
Побуди всю свою челядоньку
Та пішли ж її по обороньках —
Чи ся корови та потелили?

Та пішли ж її та по стаєнках —
Чи ся кобили пожеребили?

Та пішли її по нових хлівцях —
Чи ся овечки та покотили?

А сам си піди по пасіченьках —
Чи ти ся пчоли та пороїли,
Чи пороїли, попароїли?



Це підтверджують й інші тексти. Пригадаємо деякі з них:

Ой ти, соловейку,
Ти ранній пташку,
Ой чого так рано
Із вир'їчка вийшов?
— Не сам же я вийшов,
Дажбог мене вислав
З правої ручейки
І ключики видав.


Чи таке:

Зажурилась перепілочка:
Бідна моя ти голівочка,
Що я рано із вирію вийшла,
Усе сніги та й позамітали...

Обізвався соловеєчко:
— Не журися, перепілочко,
Я всі сніги та й порозмітаю,
Буде сісти де, гніздечко звити,
Буде де малих діточок плодити...



Якщо ластівка приносила весну в дім, то жайвір ощедрював теплом ниви, зозуля й соловейко — сади та гаї, горлиця — ліси тощо.

Закликати весну


Вважалося, що птахи, перш ніж повернутися з вирію, мають пролетіти через «небесні ворота», де їх перепускає міфологічний воротар.

Одна з веснянок відтворює це дійство в такий спосіб:

— Воротаре, воротарчику,
Вітвори ворітонька!
— Хто воріт кличе?
— Княжеві служеньки!
— А що за дар везуть?
— Яренької пчілки...



Найпоширенішою формою зустрічі весни на всьому терені України були дівочі хороводи та веснянки. Найбільш популярною була така:

Ой весна красна попід лісом ішла,
Ой ло, ло, попід лісом ішла!
Попід лісом ішла, фартушком трясла.
Фартушком трясла, всім тепло несла.
Малим діточкам кучечки бити,
Малим дівочкам цівочки сукати,
Зрослим дівонькам кросенці ткати,
Малим хлопчикам хрещика грати,
Зрослим парубкам поле орати,
Старим бабулям раду радити,
Старим дідулям плоти городити.



Весна, отже, щедро обдаровувала всіх, а тому її прихід вважався великим святом. Люди — і про це вже мовилося — чітко розмежовували закликання весни та її зустріч, що відбито у календарних святах.

Найпершим празником, коли весна зустрічається із зимою, є Стрітення (14 лютого): «Хто кого поборе,— мовить народне прислів'я,— такою і буде погода».

Закликати весну


Вдруге подібна зустріч відбувається на Обретіння (9 березня), коли «Птиця повертається до гнізда, а чоловік до жінки та роботи».

Ці свята, які за старим календарем припадають на лютий, стосуються лише закличок птахів і тепла.

Наступні празники вже символізують прихід весни. Це насамперед Явдохи (14 березня),— «коли байбак уже тричі свисне», Сорока Великомучеників (22 березня), які «ще можуть сорок лопат снігу кинути», та Теплого Олекси (30 березня), бо «На Олекси кидай сани, бери воза».

Залежно від кліматичних умов обряд міг бути перенесений на Благовіщення (7 квітня): «На Благовіщення весна благословляє землю, дає їй силу проросту й цвіту». В цей день веснянки розпочинали «Кривим танцем», котрим традиційно й започатковувалися всі хороводи:

Ми кривого танцю йдемо,
Ми в нім кінця не знайдемо.
Ані кінця, ані ладу —
Не впізнає, котра ззаду.



Цей танок був своєрідним показником того, що весна нарешті прийшла в село як повноправна господиня.

Закликати весну


А перед цим дівчата не раз просили неньку: «Благослови, мати, весну закликати!»

Василь Скуратівський „Дідух”


специально для dna.com.ua