Руф

РуфНА РУФА ЗЕРНО РУШИТЬСЯ


21 квітня відмічається день пам'яті апостола Руфа.
 
Серед свят річного циклу день Руфа — 21 квітня — найбільш загадкове. Давні дайбозькі обряди, що пов'язані з ним, християнство не змогло ні знівелювати, ні ув'язати зі своїми святками. Воно залишилося «недоторканим у своїй первісності».

Етнографічних матеріалів щодо дня Руфа (Руфи, Родіона), на жаль, бракує. Тому я мушу скористатися лише народними переказами та уявленнями, що побутували серед літніх людей.

Власне, існувало повір'я, що 21 квітня являються із землі загадкові Руфи — такі собі невизначені істоти.

Проте найбільше легенд пов'язано з гадюками.

Загалом у цей день сонце зустрічається з місяцем, і присвячений він ушануванню диких звірів і осібно плазунів. Про це красномовно говорять численні обряди, які існували в різних регіонах України.

Одні інформатори стверджували, начебто на Руфа вилазить із землі всяке гаддя, але його в цей день не можна вбивати, «бо хто побачить гадюку і вб'є її, то сонце три дні буде плакати».

Відтак, запримітивши плазуна, потрібно було сказати йому:
— Гадина, гадина! Не кажи ти гадові, що я тебе бачила, і я не буду нікому казати...

Інші вірили, що цього дня небезпечно ходити в ліс, бо там, як стверджують бувалі люди, «всюди повзають гади, вони вельми кусливі, бо це, бач, їхній день».

До речі, таким же днем вважалося Воздвиження (27 вересня), коли святкувались осінні «іменини плазунів». У цей день також заборонялося ходити в ліс, «бо змії вельми кусючі».

Загалом у народі побутує негативне ставлення до гадюк. У давніші часи, коли природа не піддавалась інтенсивному втручанню людини, вона була добрим прихистком для звірів і плазунів. Усе це сприяло їхньому активному розмноженню, що й приносило неабиякі клопоти.

Особливо це стосувалося гадюк, обітування яких завдавало сільським мешканцям чимало лиха, адже часто-густо зустріч з ними закінчувалася трагічно.

Тому в повсякденному житті існувало безліч різноманітних способів лікування од їхніх укусів. Особливо популярними були шепти й замовляння.

Здебільшого ця форма народної медицини сприймається сучасниками з недовірою й сарказмом.

Довгі роки офіційного зневажання й шельмування традиційного зцілювання зробили свою невдячну справу — кинули оганьбливу тінь на мудрий народний досвід.

Особливо невдячними до нього виявилися професійні медики.

Між тим, саме ці способи протягом століть були єдиною формою лікування селян.

В одній з останніх експедицій «Чумацькими шляхами» ми записали чимало замовлянь супроти гадюк у Карпатському регіоні.

Очевидці авторитетно стверджували, що окремі шептуни, зустрівшись з гадюкою або вужем, змушували їх відповзати назад, скручуватись у клубок, а нерідко й загіпнотизовували.

 У народі існувало повір'я: якщо на Руфа з пробужденням природи стають активними особливо небезпечні плазуни, і якщо людину зненацька вжалила гадюка, то їй потрібно якнайскоріше побігти до джерела, випередивши при цьому змія (він начебто також поспішає до джерела), і ретельно вимити в біжучій воді рану (така поспішність далебі виправдана, отрута не встигає потрапити у кров). 

При цьому слід примовляти:
 — Розлилося синє море. На цьому морі стоїть дуб, під тим дубом лежить змія неусипущая. Загадай ти своїм панам, десятникам і звели всім своїм нищим, нехай прийдуть, візьмуть зуби і степовим, і луговим, і куцим, і самим злючим. Нехай прийдуть, візьмуть зуби од шерстки корови рябої.

В іншому випадку шептали від укусу так:
— Заклинаю вас, гадюка, іменем Господа нашого Ісуса Христа і святого Великомученика, і побідоносця Георгія, і всіма небесними силами. Заклинаю три цариці: Куфію, Невію, Полію, щоб не вредили (ім'я потерпілого) волосом.

Або так:
— На морі, на лукомор'ї стоїть купа, а на тій купі лежить гадюка: я тую гадюку посічу, порубаю і щиреє серце (ім'я) замовляю.

Після цього годилося прочитати п'ять разів молитву «Пресвята Трійця» і сім «Отче наш». 

Якщо укус гадюки був надто отруйливим, то замовляння повторювали тричі.

Дореволюційний етнограф В. Іванов зафіксував на Харківщині таке свідчення про день Руфа: «На Руфа все з землі рушиться: і трава, і всяка зелень, і все, що посіяно й посаджено в цей день, піде рости вгору. І всяка гадина полізе з землі, а птиця полетить з вирію».

На Херсонщині вірували, що в цей день починають вилітати з вирію зозулі — «ключниці того раю, де живуть узимку змії та птиці».

На Сумщині Руф вважався «святим гадюшником», а тому ходити в ліс — «наражатися на небезпеку».

У цей день господині вперше виносили на двір маленьких курчат та гусенят із зав'язаними очима «щоб ворони та шулики сліпли».

Натомість, вперше побачивши журавлів, брали грудочку землі, розмішували її з просом: вірили, коли його висіяти, то воно щедро заврожаїться.

Навколо себе збирали соломинки й клали в гусяче гніздо — «на приплід та несучість».

Подібні обряди мали місце і в інших народів світу. Зокрема, в північних штатах Індії є дні, коли не можна пушити землю, серед таких і день змії, або Наагпанчан, а тому перевертати грунт означає турбувати Сешанаагу — велику світову змію.

Наші селяни вважали:

Якщо цього дня добра погода — буде погоже літо, а ненасна — холодне й дощове.

Якщо наступного дня погода не встановиться, то рік буде сухий.

Крім того, дівчата, почувши грім, бігли вмиватися й утиратись червоною полотниною, «щоб на щоках з'явився рум'янець».

Чоловіки ж притулялися до дерева, аби «не боліла спина під час жнив, бо на Руфа зерно рушиться», тобто оживає, іде в ріст.


Василь Скуратівський „Дідух”



специально для dna.com.ua