Страсний тиждень

Великодній пістНЕДАЛЕЧКО КРАСНЕ ЯЄЧКО

Страсний тиждень - останній тиждень Великого посту об'єднує два протилежні відчуття, про які образно сказав О. Олесь: «З журбою радість обнялась».

Ще недавно — на Вербну неділю — Христос во здравії їхав на осликові, і йому встеляли путівець листям пальм, а в четвер опівночі один з його учнів на ймення Іуда за тридцять срібних зрадив свого вчителя...

Ми не будемо дискутувати — легенда це чи реальність, скажемо тільки: що б там не було, але цей класичний сюжет, цілком суголосний з життєвими реаліями, дійсно заслуговує святописання.

Ось чому в народі останній тиждень посту зв'язаний з багатьма обрядодіями. Починаючи з понеділка, кожен день мав своє призначення.

Серед них особливо визначалися Чорна середа, Чистий, або Живильний, четвер, Великодня п'ятниця та Страсна, або Великодня субота.

Я коротко зупинюся на деяких особливостях цього тижня.

У понеділок, особливо для жінок, день починався рано. Ще до сходу сонця мати будила дочок, нагадуючи, що «недалечко красне яєчко», а тому потрібно «помити хату».

Вмившись, господарниці починали білити стіни та стелю, змащувати жовтою глиною долівку, а рудою обводити підвалини в хаті та призьбу на дворі.

Натомість мили лаву, стіл, мисник, двері й підвіконня.

Після обіду йшли в город, щоб до Чистого четверга посіяти все насіння.

Другого дня, у вівторок, жіноцтво золило, прало й прасувало білизну. Годилося також винести з хати й пополоскати все шмаття, підготувати до празника святковий одяг.

Чоловіки тим часом працювали в полі й заготовляли найкращі дрова для випікання пасок.

Середотиждень був своєрідним завершувачем найосновніших робіт: у середу під вечір вже годилося впоратися з городом, навести лад у хаті, прибрати її зовні.

Увечері починали вчиняти тісто для пасок та інших обрядових виробів.

Дівчата вибирали яйця для крашанок та писанок і готували віск, писала, природні барвники. До Великодня годилося зробити стільки писанок, щоб можна було подарувати хлопцям, хрещеникам, навіть випадковим людям, котрі завітають на погостини.

Хлопці ж прибирали подвір'я, що вже прокльовувалось буйною зеленню, складали дрова, звільняли двір від хмизу тощо.

У Великодню п'ятницю (про Чистий четвер буде окрема розповідь) родинне життя набувало особливого настрою. Люди намагалися вести розмову в помірних тонах — не кричати, не лаятися, не встрявати в суперечки.

У цей день, окрім дітей, ніхто не їв, не дзвонили у дзвони, хіба що били в «клепала» — дерев'яну чи бляшану дошку.

Увечері майже всі йшли до церкви на Плащаницю. З суворими і присумлеиими обличчями мовчки слухали «Плач Богородиці» і приглушене читання Євангелії, адже веселитися не випадало, «бо Христос на розп'ятті...».

Повернувшись з відправи, трохи підкріплювались і знову бралися за роботу; не годилося лише шити, прати, прясти та стругати, «бо то великий гріх!»

Нарешті надходила Велика субота, яка власне й завершувала Чистий тиждень. В обов'язки господаря входило насукати свічок і зладнати дору — кошик для посвяти.

Жінки ж фарбували крашанки в лушпинні цибулі («галунити яйця»—Київщина, «сливчати сливки» — Карпати).

Шкаралупу з яєць, що тріснули або розбилися, відносили до річки й пускали на воду, «щоб допливла до рахманів (померлих душ) і сповістила, що завтра Великдень».

Хоч крашанки фарбували в різні кольори, але перевагу віддавали червоному, «бо він нагадує кров Спасителя». Люди вірили, що в свяченому яйці знаходяться сорок милостинь, і там перебуває Дух святий, а тому лушпиння зберігали й підкурювали ним людей та худобу від пропасниці.

У суботній день найбільше трудиться піч — гріється вода, готується смажене й варене їство (на Великдень робити це гріх), печуться чорні паски, себто паляниці, запікаються писанки. Крім того, якщо в четвер не вдалися жовті паски, то їх повторно виробляли в суботу.

За різними турботами (не випадково мовиться: «Шити, білити, а завтра Великдень») непомітно спливає день. Як тільки в оселі згустились сутінки, на покуті запалюють божницю, яка горітиме цілу ніч.

Біля храму, в центрі села, на пагорбах молодь розпалює багаття, котре має горіти доти, доки не проспівають «Христос Воскрес». Всі — і дорослі, і підлітки намагалися не спати всю ніч. Казали: «якщо проспить всюношну господар, то виляже пшениця, и коли господиня,— льон»; дітей також заохочували до цього різними обіцянками.

Отже, в суботу люди жили передчуттям великої радості, «що недалечко красне яєчко» - прихід довгожданого Великодня.

Василь Скуратівський „Дідух”



специально для dna.com.ua