Великдень

ВеликденьНа Великдень сонце грає 

 
З давніх-давен існує в нас на Україні повір'я, що на Великдень, під час сходу, сонце «грає». Подібне вірування існує і в німецьких та скандинавських народів.
«Великдень — такий великий празник, що й сонце гуляє, сказано бо: все радується і на небі, і на землі. Як ідеш з обідні й дивишся, воно гуляє: парости по ньому, наче хто мотає туди й сюди».

На Гуцульщині кожен, побачивши сходяче сонце, побожно здіймає накриття голови і, звернувшись обличчям до сходу, віддає йому глибокий поклін, хреститься і шепче слова молитви:
„Слава тобі, Господи, за личенько твоє Господнє, що ся показало, праведне; слава тобі, про-священне!”

На Волині вірять, що сонце — «цар неба», що світить і гріє вдень, а вночі ховається за землю, обходить її і на ранок знову з'являється на сході.

На Поділлі кажуть, що сонце — це відблиск лиця Божого, і тому воно так яскраво світить.

А в селі Забужжя є така казка:
«Сонечко в полудень не йде по небі, а трохи спочиває; під вечір іде на спочинок, вночі спить, а раненько встає. На сході жила колись дуже гарна дівчина і, як тільки сходило сонечко, вона його вимивала, витирала гарненько; від того сонечко перше світило ліпше, ніж тепер».

Колись в Україні дівчата молилися до сонця.

«У нас колись дівчата вставали раненько на Великдень, йшли в садок, ставали під яблунею, лицем до сходу, і чекали сонця. Як тільки сонце появилося, дівчата складали руки, як перед образом, і молилися. Після молитви позначали дерево, під яким стояли, хрестиком на корі. Коли дерево зацвіте, рвали цвіт, плели з нього вінок і надівали на голову, а потім той вінок берегли і ним чарували на любов».

Молитва до сонця, щоб причарувати любов

Добрий день тобі, сонечко яснеє!
Ти святе, ти ясне, прекраснеє,
ти чисте, величне й поважне;
ти освіщаєш гори й долини, і високії могили,
освіти мене, рабу Божу, перед усім миром:
перед панами, перед царями,
перед усім миром християнським
добротою, красотою,
любощами й милощами;
щоб не було ні любішої, ні милішої
од раби Божої народженої, хрещеної, молитовної Марії.
Яке ти ясне, величне, прекрасне,
щоб і я така була ясна, велична, прекрасна


перед усім миром християнським на віки віків.
Амінь.


Ранком на Великдень, перед тим, як має сходити сонце, люди відчиняють усі віконниці і відслоняють фіранки на вікнах, а, краще сказавши, усувають все, що могло б не пропустити до хати чародійного проміння великоднього сонця, що за народнім віруванням приносить у дім щастя і здоров'я.

Олекса Воропай „Звичаї нашого народу”



специально для dna.com.ua