Борис і Гліб

Борис і Гліб15 травня день пам'яті Бориса й Гліба.

НА БОРИСА І ГЛІБА НАЙПІЗНІША СІВБА

Народний агрокалендар, який пройшов перевірку сторіччями, чітко визначав періоди сівби тих чи інших культур. Скажімо, посів озимини годилося завершити до Семена (14 вересня).

Кожний окремий вид ярини мав свої строки сівби. Морозостійкі культури можна було висівати досить рано — тільки-но розмерзалася земля. Насамперед це стосувалося ячменю.

Пригадуєте відоме прислів'я: «Топчи мене у грязь — будеш як князь, кидай мене у болото, буду, як золото, сій мене у холод, то не знатимеш, що таке голод».

На Поділлі вважали, якщо огірки посіяти на Івана Довгого (21 травня), то вони будуть великими; капусту висаджували на Івана Головатого (7 червня), льон — на Олену-Льоносійку (3 червня), гречку після Миколи (22 травня) на Лукерію Гречкосійку (26 травня).

«До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки», однак просо сіяли до Миколи: «Якщо не посіяв проса до Миколи, то не сій ніколи».

Як бачимо, для кожного зела були свої строки посіву. Одначе з ярими колосковими намагалися впоратися до дня благовірних князів Бориса і Гліба (Борисів день), що припадає на 15 травня.

Про того, хто не впорався у ці строки, казали кепкуючи: «Який з нього хазяїн, коли він на Бориса-Гліба сподівається хліба».

Борисів день у народі називали ще й солов'їним.

Співає соловейко усю ніч — на гарний сонячний день. Багато хрущів — урожай на просо.

Відзначали це свято й торгівці, називаючи його поміж собою «баришднем». У цей день кожен з них за будь-яку ціну намагався збути свій товар, «щоб увесь рік добре торгувалось».

Але найбільше Борисового дня пильнували хлібороби. Хоч і мовиться, що «Борис і Гліб сіють хліб», проте всі добре пам'ятали, що «На Бориса і Гліба найпізніша сівба».

Василь Скуратівський „Дідух”


специально для dna.com.ua