Св Константин

Св Константин3 червня день пам’ять правителя Римської імперії рівноапостольного царя Костянтина та його матері цариці Олени. 
 

ОЛЕНА З КОСТЯНТИНОМ ЛЬОН СІЮТЬ


Народний весняний календар чітко регламував посів яровини за окремими святцями. Кожне з них призначалося для того чи іншого виду зернових або городніх культур.

Літні люди знали напам'ять такі празники і суворо дотримувалися традиції.

Довголітній досвід підтверджує, що ці строки були найоптимальнішими, вони убезпечували весняні посіви від приморозків.

До таких святець, належить і день Костянтина та його матері Олени, що припадає на 3 червня. У народі цей празничок відомий як «льоносійка».

Під цю пору земля остаточно набиралася сили, закінчувалися приморозки. В Україні це найкращий період висівати просо, льон та огірки.

Особливо намагалися «заплодити ниву» льоном, щедрий урожай якого забезпечував родину олією й полотном.

Пригадую, як це робили моя ненька. Щороку на «льоносійку» вони наповнювали фартушок насінням, виходили зранку на город, хрестились і, ставши обличчям до сходу сонця, казали:
— Боже, допоможи посіяти рідко, а вродити густо!

Скроплюючи землю насінням, приспівували русальську пісню:

А в льонку на клинку
Висіла колиска на шнурку.
— Колишіть же мене високо,
Щоб було видно далеко.
Ой де моя миленька походжає,
Де шитими рукавами помахає.


Цікаві дійства вчиняли у цей день з огірками. Запримітивши розпуклий пуп'янок, його перев'язували червоною ниткою, витягнутою з крайки. При цьому казали:
— Як густо сей пояс в'язався, щоб так і мої огірки густо в'язались на огудинні в пуп'янки!

Коли ж на стеблах було чимало пустоцвіту, тоді йшли на звалище, одшукували старого личака, волокли його ногою і кидали на грядку, де росли огірки, голосно примовляючи:
— Як густо цей личак плівся, щоб так і мої огірки густо в'язалися в огудині!

Так робили на півдні України, де сходи вже квітували.

Натомість у північно-західному регіоні на Олену й Костянтина тільки починали висівати насіння.

Робити це годилося натщесерце, «щоб огірки не були гіркими».

У цей день, крім висівання й пересаджування розсади, не виконували інших польових робіт, особливо остерігалися орати, «бо цар Костянтин обов'язково виб'є градом посів на таку відстань, куди донесеться окрик погонича».

За святцем прогнозували й погоду: якою буде «льоносійка», такою видасться й осінь — сонячною або дощовою.

У народі свято дотримувалися традиції — раніше не починали сівбу льону, бо знали, що «Олена з Костянтином льон сіють».

Василь Скуратівський „Дідух”.



специально для dna.com.ua