Опанаса

Опанаса18 липня - Преподобного Афанасія Афонського або день Опанаса.
 
Афанасій Афонський - візантійський монах, засновник першого і головного монастиря на Святій горі Афон — Монастиря Велика Лавра.

Афанасій Афонський народився близько 925 року у Трапезунді, Каппадокія, у християнській родині. Рано осиротівши, виховувався благочестивою черницею.

Навчався Афанасій у Константинополі, де оволодів багатьма науками.

Потім відправився до Кімінської обителі у Віфінії і став учнем преподобного Михайла Малеїна, від нього пізніше прийняв чернечий постриг з ім'ям Афанасій. Працював Афанасій над переписуванням Священних книг, переписав святе Євангеліє і Апостол.

958 року він вирушив на гору Афон, де заснував перший монастир, який був освячений 963 року. Монастир мав дуже суворий устав, а сам Афанасій Афонський став його ігуменом.

Незабаром після цього побудовано ще три будівлі, стоять вони і по сьогоднішній день.

Слава про обитель та її ігумена постійно росла, так що навіть ігумени багатьох монастирів бажали бути простими ченцями в лаврі преподобного Афанасія.

Однак при будівництві монастирів на горі Афон, Афанасій зустрівся з обуренням зі сторони пустельників, вони не хотіли, щоб Афанасій вводив порядок і дисципліну в їхнє життя. Через це, святий був змушений покинути Афон.

На Кіпрі він жив до 971 року. Після божого провидіння подвижник повернувся на Афон як ігумен і створив типікон, тобто статут для ченців монастиря на основі документів Феодора Студита та Василія Кесарійського.

Довідка: типик (грец. Τυπικόν від τύπος — зразок, устав) — книга зразків, збірник церковних приписів (рубрик), як зразково відправляти те чи інше богослужіння.

Афанасій відомий також тим, що приніс у печерне і відлюдницьке чернецтво систему кіновій, саме вона пізніше стала переважним чернечим способом життя як на Афоні, так і інших православних монастирях.

Довідка: кіновія (від грец. κοινοβιος — загальний і грец. βιός — життя) — назва монастирів, у яких братія не тільки їжу, але й одяг і т. п. отримують від монастиря, за розпорядженням настоятеля, а зі свого боку, весь свій труд і його плоди надають обов'язково на загальну потребу монастиря. Не тільки монахи, але й настоятелі таких монастирів не можуть мати жодних прав особистої власності, їх майно не може передаватися ними у спадок, також не може добровільно роздаватися. Настоятелі у таких монастирях обираються братією монастиря і лише затверджуються на посаді синодом, за поданням єпархіального архієрея. На теренах України перша кіновія була заснована Феодосієм Печерським — Києво-Печерська лавра.

Афанасій Афонський ціле життя займався будівництвом та обладунком монастиря, і загинув при ремонті.

Тіло святого Афанасія, пролежавши три дні не похованим, не змінилося, не набрякло й не потьмяніло.

Існує переказ, що під час похоронних пісне співів із рани, що була на нозі, всупереч всім природним законам, пішла кров. Деякі старці збирали цю кров, і багато з них через неї отримували одужання від своїх хвороб.

За своє святе життя преподобний Афанасій удостоївся дару передбачень та чудо творінь: знаменням хреста він зціляв хворих і виганяв нечистих духів.

Пречиста Богородиця кілька разів являлася преподобному, обіцяючи Великій Лаврі свою невичерпну допомогу і захист.
 
Мощі Божого угодника нині перебувають у каплиці на честь Сорока мучеників Афонської Лаври. А в каплиці в ім’я преподобного Афанасія можна прикластися до залізного хреста й ігуменського посоха преподобного.
 
Після смерті Афанасій прославлений як святий, пам'ять його вшановується 5 липня за Юліанським (церковним) календарем або 18 липня за Григоріанським (сучасним) календарем.
 
Частинку чесних мощів святого прп. Афанасія Афонського (1000) благодійники та жертводавці нашої Української Православної Церкви Київського Патріархату привезли 18 липня 2011 року в дар Керуючому Хмельницькою єпархією, Високопреосвященнійшому Антонію, архиєпископу Хмельницькому і Кам’янець-Подільському, який в свою чергу визначив місце постійного перебування святині в храмі «Святої Трійці» с. Іванківці, Хмельницького деканату.

Взято: Вікіпедія

 
 
За народним календарем 18 липня відзначається день місяця.
 
Якщо Іван Купала та Петра й Павла вважаються святами сонця, то день Афанасія або день Опанаса вважається святом місяця, його днем народження.
 
За народним віруванням у цей день Місяць віддає свої сили людям, а тому 18 липня дивилися на нього і просили дати здоров'я, благополуччя та щастя.
 
 
Народні прикмети на 18 липня:
 
Якщо в цей день місяць видно на небі, і він грає (змінює свій колір або перебігає з місця на місце), коли сходить, то це віщує хороший врожай.
 
Жовті хмари - ознака того, що скоро почнеться дощ.
 
Якщо в цей день місяць здається туманним і великим - найближчим часом погода зіпсується.
 
Якщо в цей день місяць білий та блискучий - це прикмета, яка віщує холодну погоду, але без дощів.
 
Якщо в цей день місяць зеленуватий - чекай опадів зовсім скоро.
 
На Опанаса місяць на сході грає - рибалок на нічну ловлю скликає.
 
 

А злива – коротка

18-го липня ми згадуємо святих Кирила і Афанасія (це помилка автора, бо день памяті цих святих 31 січня).

Здавна цей день називають святом місяця. Можливо, дехто з наших читачів помітив, як місяць ніби перебігає з одного місця на інше, або змінює свій колір і ховається за хмари. То, кажуть, він грається.

Знаючі люди твердять: така гра обіцяє гарний урожай.

А ще кажуть: гарна гра місяця – гарний урожай і збирання його, та коли місяць закритий хмарами, і його не видно, чекай дощу. 

Рясні опади й тоді, коли хмари жовті як мідь…

Треба наголосити, що кожен день обрядового календаря липня характерний різними прикметами, але найчастіше серед цих прикмет є дощ. Недарма ж говориться: "Дощі йдуть не тоді, коли просять, а коли косять”, або "Липень казати звик: я – грозовик”.

Від затяжних дощів у липні, ми, коли пасли корів у діброві, рятувалися у власноруч збудованих куренях. В густих кущах калини або жостеру чи терену нахиляли гілки одну до одної і зв’язували їх перевеслами з міцної трави, зокрема, петрового батога, або молоденьких гілочок верби, а потім зверху накривали дрібним гіллям, листям, травою.

Такі курені рятували пастушків не тільки від дощу, але й пекучого сонця чи комашні, якої в низинних заболочених місцях дуже багато.

До речі, й худоба, яку ми пасли, рятувалась від мух та гедзів саме в густих кущах діброви. Якщо, бувало, пропадала чиясь корова, чередники йшли шукати її в заростях терену, жостеру, верболозу.

В дощову погоду пастухи навчали нас: коли наступає чорна грозова хмара, можна визначити який буде дощ. Якщо грім глухий, то це на тихий дощ, а коли хмара грякає, буде злива. А злива, як завжди, коротка.


Олександр Токар Збірка замальовок і аудізозаписів автора.


специально для dna.com.ua