Акупунтура рефлексотерапия

Акупунтура рефлексотерапия Андріюк Л.В.,Слінько 0.0.

МАНУАЛЬНА ТЕРАПІЯ В КОМПЛЕКСІ ЛІКУВАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ МІРОПРИЄМСТВ ПРИ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СКОЛІОЗАХ У ДІТЕЙ

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького

Резюме. Мануальна терапія є одним з адекватних не медикаментозних методів лікувально-реабілітаційної дії, направленої на усунення характерних для сколіоза у дітей патобіомеханічних проявів, на розвиток компенсаторних саногенетичних механізмів і корекцію рухового стереотипу при його неоптимальності і постуральному дисбалансі м'язів. Цілеспрямоване і обгрунтоване застосування прийомів мануальної терапії і коригуючої гімнастики сприяє ефективності лікування і підвищує рівень реабілітації при сколіозах у дітей.

В наш час тенденція погіршення стану здоров'я дітей прийняла стійкий характер, що підтверджується зростанням хронічної патології, збільшенням вроджених захворювань та інвалідності. У 90-х роках XX століття в Україні сформувалися традиції, які продовжуються до наших днів і можуть негативно позначитися на збереженні генофонду українського народу.

Серед аномалій і вад розвитку одне з перших місць належить різноманітним вродженим патологіям опорно-рухового апарату (сколіозам).Разом з тим, питання щодо їх етіології до цього часу остаточно не з'ясоване. Це обумовлює велике теоретичне і практичне значення тих поглиблених досліджень, результати яких можуть лягти в основу розробки сучасних методів діагностики, профілактики та застосування раціонального комплексного лікування.

Дана робота присвячена принципам складання диференційованої програми лікувально-реабілітаційних міроприємств при розвитку сколіоза у дітей.

З метою вдосконалення діагностики та покращення результатів лікування та профілактики сколіозу на кожну дитину заводяться діагностична і реабілітаційна карти під час індивідуально проведеного обстеження. Тривалість обстеження близько двох годин. Ці карти є основою планування та складання індивідуальних програм з корекції сколіозу у дітей.

Методами діагностики фізичного стану дитини з сколіозом є визначення рівня розвитку рухових якостей і поглиблене дослідження хребта для створення графічної карти, на якій позначаються виявлені порушення, що дозволяє індивідуально підбирати комплекс маніпуляцій та коригуючих вправ для кожної дитини, а також порівняльно оцінювати результативність лікування через певний проміжок часу.

Для визначення рівня розвитку фізичного стану, рухової активності та постави використовуються слідуючі тести:
— витривалості (методом визначення максимального споживання кисню із
застосуванням бігової доріжки за методикою Р.-О. Азігапсі, К.КосІаЬІ,1986);
— гнучкості (за тестами Єврофіт);
— сили (за методикою Олешко В.Г., 1999);
— координаційних здібностей (за методикою Ляха В.І., 1989).

Поглиблені методи дослідження:

Фотосоматоскопія

Дитину фотографуємо в 3-х проекціях на фоні спеціальної сітки з нанесеними позначками на тілі, що вказують на порушення постави.


Огляд зі сторони (фронтальна площина)

Розміщення голови — визначаємо ступінь нахилу у фронтальній площині і поворот в горизонтальній площині за розміщенням мочок вух.

Розміщення плечового поясу — оцінюємо рівень наплічників, кутів лопаток, «криловидність» лопаток, симетричність їх розташування до центральної вісі хребта.


Трикутники талії — відмічаємо симетричність і глибину трикутників талії.

Хребет — розміщення хребта оцінюємо за лінією остистих відростків, стану паравертебральних м'язів. Відмічаємо рівень, довжину і вершину дуги викривлення. При огляді хребта інколи були виявлені зміни у вигляді пігментних або судинних плям, посилений рисунок підшкірних вен, крововиливів, підвищеної сухості шкіри або локально посиленого росту волосся.

За результатами огляду спереду, збоку і ззаду визначаємо розміщення тазу і форму ніг.

Таз — горизонтальне розміщення тазу визначаємо за передніми верхніми остями клубових кісток при огляді спереду, за міжсідничною складкою і задніми верхніми остями клубових кісток — при огляді збоку.

Нижні кінцівки — відмічаємо форму ніг (прямі, О- чи Х-подібні), рекурвацію в колінних суглобах, варусне (назовні) чи вальгусне положення п'яток і наявність плоскостопості.

З метою попередньої оцінки довжини ніг в положенні дитини лежачи на спині виконується наступний тест. Згинаємо нижні кінцівки дитини в колінних суглобах і притягуємо їх до грудної клітки, потім ставимо стопи на кушетку. При цьому ноги залишаються зігнутими в колінних суглобах під кутом приблизно 90 градусів. Потім плавно розгинаємо ноги. Довжина ніг визначається по нижньому краю внутрішніх гомілок.
Якщо вони знаходяться на різному рівні, треба провести тест Даунінга, який полягає в наступному: у дитини, що знаходиться в положенні лежачи на спині, вкорочена кінцівка згинається в колінному суглобі, відводиться і ротується латерально таким чином, щоб стопа цієї кінцівки виявилась на рівні колінного суглобу «довгої» ноги. Потім вкорочена нога, ковзаючи по гребеню великогомілкової кістки, вирівнюється. Всі описані рухи виконуються плавно і безперервно. Зменшення різниці в довжині ніг вказує на функціональний характер дисфункції.


Огляд при нахилі вперед (горизонтальна площина)

Дитина повинна притиснути підборіддя до грудей, повільно нахилитись вперед, не згинаючи ніг в колінних суглобах, з вільно опущеними руками і зігнутим положенням голови рівно до горизонтального рівня спини. Для оцінки наявності: асиметричності м'язових бугорків і реберного випинання оглядаємо спину не тільки зі сторони голови, але й зі сторони сідниць. При наявності ознак асиметричності і видимого одностороннього реберного випинання запідозрюємо розвиток сколіозу, так як це являється ознакою повороту (торсії) хребців навколо своєї вісі.


Антропометричні виміри
Довжину тіла стоячи визначаємо по стандартній методиці. Отримані значення доцільно оцінити за вентильними таблицями, якими користується більшість лікарів. Ввизначення маси тіла проводимо при користуванні вентильними таблицями. За показниками довжини і маси тіла оцінюється гармонійність розвитку дитини, її соматотип.

Окружність грудної клітки визначаємо шляхом накладення сантиметрової стрічки під нижніми кутами лопаток, а спереду — на рівні 4-5 ребра. Необхідно не тільки виміряти висхідну окружність грудної клітки, але й фіксувати окружність грудей на глибокому вдиху і видиху, відмітити амплітуду дихального розмаху. Необхідна екскурсія становить 10% від окружності грудної клітки.

Хребет. Для виміру відхилень хребта у фронтальній площині використовуємо тягарець від остистого відростку сьомого шийного хребця. Для виміру вираженості кіфозів, лордозів і асиметрії трикутників талії використовуємо лінійка і кутник (або дві лінійки), а для виміру рівня стояння плечового і тазового поясу використовуємо сантиметрову стрічку.

Таз, так як і хребет, може деформуватися у фронтальній, сагітальній і горизонтальній площинах. При деформації у фронтальній площині вимірюємо рівень стояння передніх верхніх остей гребенів клубових кісток справа і зліва — при асиметрії (вище-нижче) діагностуємо «косий таз». При деформації таза в горизонтальній площині відбувається його скручування, так як торсія (поворот навколо центральної осі) хребців — при сколіозі.
Оцінку даної деформації проводили за ступінню випуклості вперед або відхилення назад
передніх верхніх остей клубових кісток, і тоді діагностуємо «скручений таз». При деформації таза у сагітальній площині змінюється кут його нахилу — він або збільшується або зменшується.

Нижні кінцівки. Довжину нижніх кінцівок вимірюємо від передніх верхніх остей клубових кісток до нижнього краю внутрішньої гомілки у положенні лежачи на спині.


Спеціальні антропометричні виміри — визначаємо відстань від кутів лопаток до середньої лінії хребта, від яремної вирізки до передньо-верхньої ості клубової кістки, від сьомого шийного хребця (С 7) до кутів лопаток.

Оцінка показників проводиться за наступними критеріями:
а) різниця у відстані від сьомого шийного хребця до кутів лопаток справа і зліва: норма — 0-0,3 см (зелена зона); нормальне відхилення — 0,4-0,7 см (жовта зона); виражене відхилення — > 0,8 см (червона зона);
б) різниця у відстані від кутів лопаток по горизонталі до середньої лінії хребта: норма — 0-0,3 см (зелена зона); нормальне відхилення; 0,4-0,7 см (жовта зона); виражене відхилення — > 0,8 см (червона зона);
в) різниця у відстані від яремної вирізки до передніх верхніх остей клубових кісток: норма — 0 см (зелена зона); нормальне відхилення — 0,5 см (жовта зона); виражене відхилення — >1 см (червона зона).

Дані лінійних вимірів анатомічних точок вносимо одночасно в спеціальні таблиці і в графічне зображення хребта. Складаємо графічне зображення хребта в основних анатомічних проекціях, так званий «паспорт хребта», що дає можливість відповідно до кожного конкретного випадку підібрати індивідуальний комплекс коригуючих вправ і маніпуляцій.

Сколіози І-ІІ ступеню частіше всього є функціональними і викривлення хребта визначає і підтримує регіональний постуральний дисбаланс м'язів.
У дітей з І ст. сколіоза викривлення хребта незначне і з'являється в основному в положенні стоячи або сидячи і повністю усувається у флексії або екстензії. Відмічається спазм і вкорочення постуральних м'язів (латерофлексорів і ротаторів) зі сторони ввігнутої частини сколіоза. Локальна гіпермобільність не виявляється. Руховий стереотип залишається оптимальним. Локальний патологічний стан рухового апарату відповідає І етапу- функціонального напруження.
При сколіозі II ст. реґіонарний постуральний дисбаланс м'язів відповідає II ст. вираженості, тобто не різко виражене як вкорочення, так і розслаблення фазичних м'язів відповідного регіону. Це постійний сколіоз, але він також зменшується під час проведення флексії та екстензії, особливо при латерофлексії в протилежну сторону.
При цьому сколіозі виявляється чітка м'язова асиметрія, але немає деформації грудної клітки, хоча переважає вкорочення м'язів над їх розслабленням. Руховий стереотип є неоптимальним. Виявляються також характерні функціональні блоки, переважно в ротації і латерофлексії, які відповідають II ступеню обмеження руху і вони, як правило, є багатосегментарними блоками.

Після діагностування сколіозу І і II ст. показано застосування цілеспрямованих вправ для розтягнення спазмованих або вкорочених латерофлексорних м'язів з вгнутої сторони сколіозу при допомозі
постізометричної релаксації в положенні лежачи на боці, або сидячи;
гравітаційного обтяження в положенні лежачи на вгнутій поверхні;
ритмічних пасивних рухів в сторону вгнутості в положенні сидячи з відведеними руками або при допомозі постізометричної релаксації;
тракційні прийоми за одну ногу зі сторони вгнутої частини сколіоза;
мобілізація блокованих хребцево-рухових сегментів переважно у визначеному напрямі.

При виявленні функціональних блоків в крижово-клубовому і кульшовому суглобах та діагностуванні скрученого або косого тазу позитивний результат у усуненні сколіозу дає корекція цих порушень відповідними коригуючи ми вправами і маніпуляціями.

В значній кількості випадків сколіоза І і II ст. виявлено вкорочення однієї ноги на 0,5—1 см. В таких випадках проводилась тракція вкороченої ноги з використанням ПІР і ортопедичних засобів. Важливо, щоб дитина 2/3 часу проведених на ногах проводила у взутті з прокладкою.

Висновок: Застосування мануальної терапії для корекції сколіозу у дітей має лікувально-профілактичне значення. В багатьох випадках коригуючі вправи, мобілізація, постізометрична релаксація не тільки покращують результати корекції, а й усувають причини виникнення сколіозу. Особливо важливе значення має відновлення супінації стоп, форми ніг, зменшення деформацій колінних суглобів.

Література
1. Васильєва Л.Ф. Мануальная диагностика и терапия.-Спб.: ИКФ «Фолиант»,1999. — 400 с.
2. Губенко И. Мануальная терапия в вертеброневрологии. К.: Здоров'я, 2003. —165 с.
3. Губерт К.Д., Рысс М.Г. Гимнастика и массаж в раннем возрасте.-М.Просвещение, 1981. — 126 с.
4. Иваничев Г.А. Мануальная терапия мышечных гипертонусоа // Метод, рекоменд. — Казань, 1994. — 29 с.
5. Казьмин А.И., Кон И.И..Беленький В.Е. Сколиоз. — М.: Медицина. — 1981. —272 с.
6. Коган О.Г., Найдин В.Л. Медицинская реабилитация в неврологии и нейрохирургии. — М.: Медицина, 1988. — 303 с.
7. Мачерет Е.Л., Самосюк И.З. Руководство по рефлексотерапии. К.: Здоров'я,1989. — 479 с.
8. Мухін В.М. Фізична реабілітація. К.: Олімпійська література, 2000. — 423 с.
9. Самосюк И.З. Нетрадиционные методы диагностики и терапии. — К.: Здоров'я,1994. — 325 с.
10. Цивьян Я.Л., Алексеев И.М., Аксенович И.З. Модель возникновения сколиотической деформации позвоночника // Сб.научн.тр.ВНИИП. Повреждения и заболевания позвоночника. — Л. 1986. — С. 23—32.

Матеріали науково-практичної конференції: рефлексотерапія в Україні, 2009 р., Київ.