День Василя

24 серпня Василя та Федора Печерських 1Василь та Федір Печерські 

 
24 серпня православні Україні вшановують пам'ять Василя та Федора Печерських.
 
Василь та Федір Печерські († 1098, Київ) — двоє києво-печерських святих, преподобномученики.

День їх пам'яті випав на День Незалежності України (24 серпня).

Преподобномученики Василь та Федір були ченцями в Києво-Печерській обителі в XI столітті. Федір довгий час жив у Варязькій печері за повелінням ігумена, виконуючи там якийсь послух.

Василь та Федір були з'єднані між собою тісною дружбою. Преподобний Федір у свій час роздав свій багатий маєток, але згодом диявол його став спокушати, через що він почав жаліти про це. Преподобний Василь, ієромонах, своїми молитвами та настановами визволив його від пристрасті сріблолюбства.

В печері вони знайшли варязьку поклажу – скарб золотих і срібних речей. Та щоб спекатись диявольської спокуси знову зарили його в землю заради душевного спокою та спасіння.

Про це стало відомо київському князю Мстиславу, який наказав вирити та віддати йому скарб. За відмову Василь та Федір зазнали тортур.

Обидва ченці померли в 1098 році від ран, нанесених їм князем Мстиславом Святополковичем.

Через рік, Мстислав під час міжусобної війни, раптово через отвір дошки, був вражений стрілою в груди, сказав: «Вмираю за преподобномучеників Василя та Федора».

Джерело: Дива печер лаврських (витяги - Н. А. Довбня).


24 серпня Василя та Федора Печерських 2Святого Василя літнього


Святий Василь – покровитель землеробства.

Взимку на новий рік за старим стилем підлітки ходять від хати до хати, засівають житом-пшеницею, вітають господарів з новолітуванням та Василем, а в серпні образ Василя пов’язаний з сезоном стриження і наступними після цього турботами по виготовленню з вовни теплих речей на зиму.
 
Отож наприкінці літа в селі стригли овець, аби ті до настання холодів одяглися у новеньку вовну.

Цього дня наша сусідка бабуся Маркелка, що мала козу, берегла свою худібку від лісовика, котрий, за бабусиним уявленням, влаштовує козам переполохи.

На Василя баба частувала всіх, хто приходив до неї в гості, сиром з козячого молока.

На правах найближчого сусіда я часто бував у Маркелки й не раз старенька пригощала мене і простоквашею, і сиром домашнього виробництва.

За це я допомагав їй рвати травицю, збирав у колгоспному садку опалі яблука. Баба сушила їх на зиму для худібки.

На Василя літнього сонце ще припікає по-літньому, але вечори вже стоять прохолодні, а вранці вже можна було чекати й приморозків.

На околицях Дніпропетровська цієї пори кочують тумани.

З вагонного вікна ранкового поїзда бачу картину: в долині, на березі Дніпра стоїть густий туман. Таке враження, ніби прибережний ліс, будинки опинились у воді.

Сонце піднімається вгору, туман рожевіє і ховається в густу зарость.

А серпень усміхається прощальною посмішкою, даруючи нам радість, здоров’я та сили на дощову довгу осінь і ще довшу холодну зиму…

Олександр Токар Збірка замальовок і аудізозаписів автора


специально для dna.com.ua