Нерукотворний Образ Ісуса Христа

Нерукотворний Образ Ісуса Христа29 серпня відзначається перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного Образу Ісуса Христа.

Хлібний Спас, Спас на полотні

 
Свято пов'язане із вшануванням полотняної ікони Ісуса Христа (Спаса на полотні).
 
За давнім переказом, коли Ісус Христос умив обличчя та витер його рушником (убрусом), то на рушнику відобразився його лик. Рушник було передано хворому на проказу царю, і той повністю вилікувався від хвороби.
 
А чудесний убрус згодом викупив візантійський імператор Костянтин Багрянородний. З цієї події було встановлено свято на честь ікон, і, до речі, це єдине свято на честь образу Ісуса Христа. 
 
В народі воно зветься Горіховим Спасом і Хлібним Спасом, бо закінчилися жнива і починається сівба озимих. «Третій Спас — хліба припас».
 
Раніше в цей день влаштовували ярмарки, на яких в основному продавали полотно. 
 
 

Нерукотворний Образ Ісуса ХристаСвято хліба – Третій Спас


Усяка робота може здаватись буденною, якщо її робиш багато років підряд. Та коли матінка пекла хліб, а це робилось щотижня, в суботу, у нашій хаті було свято. У п’ятницю вчиняли, в суботу вночі вимішували тісто, а як тільки світало, садили хліб у піч.

Мати наша розмовляла з піччю, як з живою істотою: хвалила її, приказуючи: "Ти ж у мене жарка, ти ж не зіпсуєш мені тіста, а спечеш хлібини ясні, як сонечко, пухкі, як весільна шишка”. Коли садили хліб у піч, не можна було відчиняти хатніх дверей, казали: щоб лихий не накинув оком. у піч.
 
Тепер я розумію: боялись протягів, щоб ті не виганяли з печі тепло. Вже не пам’ятаю, скільки сидів хліб у печі, не було й годинника, щоб засікти час, але матінка, та й не тільки вона, а й усі інші якимось особливим почуттям угадували час, що хліб уже готовий.

На столі лежали подушки, їх накривали чистими рушниками і клали буханці, які зверху накривали шматками полотна. Притулюсь щокою до рушника, вдихну запах свіжого хліба, і в серці озивається така радість, ніби за плечима з’явились крила і ти ось-ось полетиш. Хліб у нашому селі пекли майже всі в один день – у суботу – така вже традиція і повір’я, що саме цього дня хліб вийде найкращим.

Так ось суботнього ранку дими в моїй Великій Козирщині були такі чисті, пахучі, вони пахли духом пшеничного поля, сухим капустяним листям, бо ж хліб пекли якраз на ньому. Це той дим, про який написано, що він солодкий і приємний.

Ось чому Третій Спас називають хлібним. Закінчили жнива, намололи борошна й печуть хліб. Відтак – у селі свято. Попереду ще багато роботи в полі – оранка, сівба, збирання пізніх культур, та головне позаду. А цим головним в усі часи були жнива.

Отож на Третього Спаса якраз і справляють обжинки. Чаркуються, співають величальну хлібові і останньому Спасу: "Ой вип’ємо, родино, щоб нам жито родило, і житечко і овес, і пшениця і ячмінь, щоб нам жити смачній”.

Олександр Токар Збірка замальовок і аудізозаписів автора


специально для dna.com.ua