День Святого Миколая

Хвали зиму після Миколи!

Зимовий Миколай здавна вважався покровителем усіх бідних і знедолених, землеробства і тваринництва, земних вод, на яких рятував дітей.

Запам'яталась мені легенда-переказ, яку ще в дитинстві оповідали мама. Привчаючи щоранку до «Отче наш», ненька казали:

Молися святому Миколаєві, бо він чудотворець. Ось як допоміг він одному хлопчикові, який щодня молився. Якось перед всесвітнім потопом Микола зустрів дитинча, що бив поклони і приказував:
- Це тобі, Боже, а це мені, Боже!
- Що це ти, синку, робиш? — запитав святий Миколай.
- Богу молюся...
- А які ще молитви знаєш?
- Ніяких, нікому було навчити.
- Гаразд, це не біда,— погладив хлопчачу голівку бородатий дідусь.
- Аби щиро і від душі, то і ця молитва тебе спасе від потопу. Ти не потонеш у воді! — і пішов геть.

За кілька днів уся земля покрилася водою, лишень одна гора лишилася не затопленою. Побачив її хлопчак і пішов поверх океану.

- Ось так і врятував хлопчика святий Миколай-угодник,— завершили оповідку мама.
- Відтоді його і стали називати Чудотворцем, бо він допомагає всім, хто молиться і вірує в Бога.

Легенда ця мені вельми сподобалася, і я ще довго вірив у її реальність, ласкаво поглядаючи на ікону святого Миколая, що його відтворив невідомий маляр зі світськими рисами і великою бородою. Саме цей атрибут — ласкаве і добре обличчя та розкішна борода — присутній в усіх образах і переказах про Чудотворця, котрий творив на землі безліч добрих діл.

Про це існує багато оповідок. Найпопулярніша з них — це мандрівка Миколая з Касяном. Як ви знаєте, свято Касяна припадає раз на чотири роки — на високосний — 29 лютого. Саме цей факт неповаги до злого Касяна і обігрується в багатьох сюжетах.

«Якось Касян та Микола йшли в церковних справах, зодягнувши білі ризи. Дорогою вони зустріли бабусю, що загрузла в багнюці. Миколай і каже:
- Давай, Касяне, допоможемо старенькій!
- Я не можу,— відповів попутник.
- Мої білі ризи забрудняться...

Миколай тим часом допоміг немічній жінці вибратися з болота, але при цьому замастив одіж. Йдуть обоє мовчки, коли це їм назустріч вийшов Бог і питає:
- Чого це в тебе, Миколаю, брудні ризи?
- Там дорогою загрузла бабуся,— відповів Чудотворець,— то я рятував її.
- А в тебе чому чисті? — звернувся до Касяна.
- А я не побажав бруднити.
- Гаразд,— промовив Бог,— якщо ти злегковажив святу заповідь — допомагати людям у біді,— то пам'ятати тебе будуть раз на чотири роки, а Миколая за його добрий вчинок відзначатимуть двічі на рік!»

З цим днем пов'язаний і обряд пивоваріння. В одній з давніх колядок мовиться:

Чому так нема, як було давно,
Як було давно, а з первовіку,
Святим Миколаям пива не варять...

Хоч ці рядки писані кілька століть тому, вони наче звернені до нас, сучасників. Але нині не тільки пива не варять, а й не знають про давню традицію наших пращурів. Між тим, в Україні на миколаївські свята в кожному селі кілька днів поспіль гучно святкували «з пивом» (очевидно, мається на увазі медоваріння, яке мало більший розвій в побуті). Селяни скликали гостей, празнували, а по обіді, запрягши в сани коней, їздили довкола села, «бо ж треба знати, чи слизький сніг цього року випав». Недарма в одній з приповідок мовиться: «Микола бородою трусе — дорогу стеле».


Під цю пору зима остаточно лягала на землю. Зібрано збіжжя, зроблено припаси, і селянинові можна було вже не тільки посвяткувати, але й з боргами розрахуватись. Тому, хто не встиг або не зміг віддати до цього дня позичку, казали: «Коли ти мені не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи».

В усьому світі відомий знаменитий Санта Клаус, що ощедрює дітвору багатими передноворічними дарунками. У нас цю роль виконує Дід Мороз. Але не всі знають, що в Україні був свій національний патрон дитячих розваг, котрий і дотепер живе на Галичині. Його прообразом є святий Миколай.

Здавна на Прикарпатті та й у Карпатах урочисто готувалися до цього свята. Особливо чекали його діти. Ввечері хтось найповажніший в родині, переважно дідусь, перевдягався на вулиці в доброго Миколая (на зразок Діда Мороза), заходив до оселі з подарунками, які заздалегідь готували батьки, знаючи уподобання кожного дітлаха.


Вручаючи іменні гостинці, святий Миколай згадував усе те добре, що зробив протягом року малюк. Для чемних діток була спеціальна приповідка:

Мамусеній господині,
Що порядок любить все,
Даруночки несу нині,
Бо дитина на них жде.
Ой голубко, моя крале,
Слухай маму все свою —
То не тільки книжку й лялю,
А й цукерок принесу!

Натомість нечемній дитині читався інший вірш:

Ти, дитино моя мила,
Маєш тут, що заслужила,—
Я до тебе загостив
І дарунок тут лишив:
Що не слухала ти тата,
Ані мами, ані брата,
Тому різку, як той гай,
Дає святий Миколай!

Діти свято вірили в існування доброго захисника і намагалися не гнівити «діда Миколая, який знає про все». Це був вельми дійовий виховний момент.

Крім того, в школах влаштовували цікаві вистави, де головною дійовою особою був святий Миколай. Поруч з ним неодмінно сусідив в'юнкий чортик, що намагався переконати дідуся в тому, що вручати дітям подарунки не варто, бо вони були неслухняними. Але такі вистави завжди закінчувалися тим, що добрий Миколай усім вибачав.

Такі драматичні твори, в основі яких були фольклорні сюжети, писали для дітей найвідоміші письменники, зокрема І. Франко. В заключній дії одноактівки «Суд святого Миколая», створеної ним, Чудотворець мовить:

А ви, руські діти, слухайте пильненько!
Чи добро, чи лихо, чи яка година,
Будьте все з собою, як одна родина.
Любіться все разом, бо кругом злі люде,—
Коли серед своїх любові не буде,
То чужі нас певно не будуть любити,
З ваших сварок скористають, щоб вас всіх згубити.

На честь святого Миколая створено чимало пісень, зокрема й релігійного характеру.
Але найпопулярнішою була і залишається така пісня:

А хто, хто Миколая любить,
А хто, хто Миколаю служить,
Тому, святий Миколай,
На всякий час помогай.
Миколай!

А хто, хто спішить в
Твої двори,
Сего Ти на землі і морі
Все хорониш від напасти,
Не даєш му в гріхи впасти.
Миколай!

А хто, хто к
Нему прибігає,
На поміч Його призиває,
Той все з гори вийде ціло,
Охоронить душу, тіло.
Миколай!

Омофор Твій нам оборона
І одна від бід охорона.
Не дай же марно пропасти,
Ворогам у руки впасти.
Миколай!

Миколає, молися за нами,
Благаєм Тебе зі слезами,—
Ми Тя будем вихваляти,
Ім'я Твоє величати.
Миколай!

Миколай, крім усього, опікувався і дикими звірятами. Одна з легенд, записана на Черкащині, оповідає.
«Один чоловік їхав лісом і захопила його ніч. Мусів ночувати. Випряг він воли, дав сіна. Коли дивиться: недалечко від нього на пустирі звіряче збіговисько. Злякався чоловік, ще б пак! Вовки, лисиці, зайці, ведмеді... таке назбігалося — страх глянути! Сидить заєць поруч з вовком і не боїться його. «Що за дивовижа» — думає собі чоловік. А коли йому вже від серця відлягло, він пильніше придивився і побачив: сидить поміж тією звіриною святий Миколай — старий сивий чоловік. Сидить і щось тим звірам розказує, а вони слухають, розвісивши вуха».

На Миколая припадає і обряд «полазників»; їх влаштовують чотири рази на рік. Про один з них ми вже розповідали. Крім того, їх чекали на Анни і Різдво (деінде на Новий рік).

Миколаївським «полазником» переважно був господар. Найраніше вставши, він обходив подвір'я, а потім, зайшовши до хліва, казав тваринам:
- Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й з своєю жоною і діточками! — і заходив до хати як перший перевідувач оселі на святого Чудотворця.

Про повагу, з якою ставилися до Миколая в народі, говорить і те, що практично в кожній оселі були його ікони, оскільки, як уже мовилося, він захищав усіх бідних та знедолених.

З ім'ям святого Чудотворця пов'язано чимало влучних прислів'їв та приказок.

Після Миколи пшениця вкриє поле.
Варвара постелить, Сава погладить, а Микола стукне.
Варвара показує дорогу, Сава мости мосте, а Микола пригвозде.

У цей день люди хоч і святкували, але не забували завбачити погоду:
- як впаде великий іній, то буде гарним врожай хліба,
- якщо мороз, то також на добрі хліба й городину.

Тому казали: «Хвали зиму після Миколи!»

В. Скуратівський „Дідух”.

Святий Миколай допомагає вижити в скруті

Дев’ятнадцятого грудня за православним календарем день Святого Миколая. Цей празник відзначають широко й урочисто, особливо чекають святого Миколая діти, яких він завжди обдаровує гостинцями.



І досі пам’ятаю, як хлопцем я одержав подарунок від Миколая. Якось напередодні свята матінка сказала: " Ти вже школяр, треба й одягти тебе, щоб не гірше сільських був, та ось грошей ніяк не назбираю. Може, завтра Миколай щось принесе”.

Скажу, що досі Миколай обдаровував нас то яблуком, то глиняним свистком. І ось прокидаюсь уранці, аж у мене під подушкою омріяний одяг: хоч із простої матерії, але новенький костюм.

Того дня я був найщасливішим у класі, та не меншою радістю поділились і мої ровесники: одному Святий Миколай подарував ковзани "снігурі”, другому сорочечку, а ще комусь цікаву книжку.

У нас і досі зберігається ікона Миколая-Чудотворця. Ще з дитячих літ я запам’ятав добрі очі святого. А наш односелець Дмитро Заливаха, що й сам обличчям схожий був на Миколая, розповідав багато цікавих легенд про Чудотворця. Буцімто самому дідові допомагав Миколай.

А було це так: поїхав Дмитро по сіно на луки, навантажив повен віз. По дорозі трапилась баюра, а візник не помітив її. І колесо вскочило туди. Смикали, смикали воли – не витягнуть, дід устав, помолився святому: "Поможи, Миколаю”. Потім уперся плечима, гейкнув, воли сіпнули, і віз викотився на рівну дорогу.

Чи не в кожній хаті в моїм селі я бачив ікону Миколая-Чудотворця. Наші дідусі та бабусі вірили, що він захищає бідних і нещасних, допомагає вижити в скруті. За легендами, Миколай рятував козаків з турецької неволі, його образ я бачив у рибальських куренях під Одесою.

До Миколая прийнято віддавати борги. "Якщо ти мені не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи”, – гласить народна приказка.

Серед людей існує багато прикмет, пов’язаних з цим днем:
Великий іній – на врожай хліба.
Як на Миколая піде дощ – буде гарною озимина.
Морозяний день – теж на врожай хліба й городини.

Олександр Токар