Усікновення

11 вересня УсікновенняУсікновення глави Іоанна Предтечі — це свято яке православні християни святкують 11 вересня (29 серпня за старим стилем).
 
В цей день призначено суворий піст. Церква шанує Іоанна Предтечу вище за всіх святих, після Богоматері. 

Історія ця описується у Біблії Матвія 14:1-12, Марка 6:14-30 та у Луки 9:7-10.

Проповідь Івана Предтечі була не тривалою. Коли він приготував людей до пришестя Спасителя, то закінчив своє життя мученицькою смертю.
 
Незабаром після хрещення Господнього Іоанна було ув'язнено, галілейським царем Іродом. Цей Галілейський цар Ірод Антипа був сином того самого Ірода Великого, який убив 14 тисяч віфлеємських немовлят.
 
Іоанн викривав царя Ірода в тому, що він за життя свого брата Филипа, одружився з його дружиною, Іродіадою. 

Іродіада розлютилася і озлобилася за це на Іоанна і просила Ірода, вбити його. Та Ірод не погоджувався на це, через те що вважав Івана за великого пророка і боявся народу, але щоб догодити дружині кинув Іоанна у в'язницю.

Але Іродіада не вдовольнилася цим, тим більше що сам Ірод прислухався до настанов Іоанна і в багатьох випадках чинив згідно з його словами.

Минув майже рік. Коли Ірод святкував день народження, то влаштував бенкет для своїх вельмож, тисячників і старійшин галілейських. На бенкет прийшла дочка Іродіади (падчерка Ірода) Соломія і стала вона танцювати, і догодила Іродові та тим, що були на бенкеті. І так сильно, що Ірод сказав до неї: «Проси у мене чого хочеш», і клявся що віддасть її навіть половину свого царства.

Тоді вона вийшла і запитала у своєї матері, чого просити в Ірода? Іродіада відповіла: «Голову Іоанна Хрестителя». Соломія швидко повернулась до Ірода і сказала: «Я бажаю, щоб ти мені зараз подав голову Іоанна Хрестителя на таці».

Ірод засмутився, але не міг при гостя порушити клятву; і він послав воїна до в'язниці щоб відсікти голову Іоаннові. Воїн, виконавши наказ царя, приніс на таці голову Іоанна Хрестителя і віддав Соломії, а Соломія віднесла своїй матері Іродіаді.

Коли Іоаннові учні почули про те, вони прийшли й забрали його тіло та поклали у склеп. Коли апостоли повернулися, вони розповіли Ісусові про все, що зробили. Узявши їх із Собою, Ісус потай вирушив до міста Вефсаїди.

Вікіпедія


Загримів Головосік — тепла прибавить рік


У народі це свято відоме насамперед як Головосік, Всічення, Усікновення. У церковному ж календарі воно має назву Усікнення Голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана. Відзначають його 11 вересня.

Хоч за релігійними канонами цьому святу не надають особливої уваги, в народі воно має магічну силу. Скажімо, літні люди й дотепер намагаються в цей день не вживати скоромини, а дехто взагалі не їсть.

У давнину це був єдиний день, коли остерігалися варити борщ. Ця заборона пов'язана з тим, що дана страва готується з капусти й буряків, а на Усікновення не годилося вживати будь-який овоч круглої або овальної форми, що нагадує людську голову.

З цього приводу в народі існує безліч легенд.

Ось одна з них, що побутувала на Поділлі:
«У цей день колись у давнину було велике свято. Ніхто не повинен був нічого різати ножем у городі, ані виходити з чимось гострим у город. Не можна було зачіпати ані цибулі, ані часнику, ні капусти, ні буряків і навіть маку.

У святій землі Йорданській були люди великі грішники, в Бога не вірували й свята не святкували.

А був там пророк Іван Хреститель. Цей пророк молився за всіх грішних людей і усовіщав їх покаятись. Вони його не слухали, грішили далі.

Правив там цар Ірод, дуже великий грішник, якого Іван Хреститель усовіщав прилюдно, картав його. А лютий цар повелів скарати пророка й. відсік йому голову.

І та свята голова сказала до людей: «Покайтеся і в цей день не січіть ніякої голови, то й вас не буде боліти ніколи голова».

Під час експедиції на Полтавщині я зафіксував чимало різноманітних засторог, що стосуються цього дня. Старші люди остерігаються брати в руки все гостре — ножа, пилку, косу, заступа чи сапу.

Хліб, скажімо, лише розламують, картоплю варять тільки в мундирах, а дехто взагалі не зважується виходити на город, щоб не накликати лиха.

«Якщо зрізати головку капусти в цей день,— сказала одна старенька бабуся,— то може потекти кров...»

В етнографічній літературі чимало легенд-свідчень, у яких стверджується, що ті, хто порушив обітницю, начебто понесли Господню кару.

П. Чубинський зафіксував легенду про чоловіка, який у цей день зважився різати вівцю і сам себе скалічив на смерть, а Є. Онацький подав переказ, що жінка, зрізаючи капусту, побачила голову своєї дитини...

Ці та подібні переповідки певною мірою формували громадську думку — люди намагалися дотримуватись канонізованих прописів.

Ось ще одне свідчення, записане С. Килимником на Чернігівщині.
«На Головосіка вранці всім мужчинам і дітям треба мити голови і гладенько причесати.

День пісний, але одруженим жінкам і чоловікам до обіду взагалі не можна їсти. Де бували церковні престольні празники, ніхто не брався за працю, окрім того, що годував худобу; якщо храмового свята не було, то виїздили в сусідні села чи на ярмарок.

У цей день чоловіки не стриглися, не голилися, навіть не бралися за голову, остерігалися зазирати в люстерко і доторкатися до всього круглого. Хто цього не дотримається, то буде хворіти до смерті».

Ось з такими пересторогами і відзначали день Головосіка. Всі ці заборони пов'язані з релігійними віруваннями.

Проте в дохристиянську добу це був, очевидно, окремий празник дозрівання овочів.

Елементи язичницьких вірувань присутні і в забороні ходити до лісу. Існує повір'я, що буцімто в цей день повсюдно плазують лісові гади, шукаючи собі зручного місця для перезимівлі. Тому на Головосіка небезпечно з'являтися в заростях.

Щоправда, основне свято плазунів, коли вони остаточно ховаються у свої схоронки, припадає на Здвиження (27 вересня).

На Поліссі з цього дня починались колективні полювання на вовків, а народні травники збирали останній цвіт святоянівського зілля. Його настоювали на горілці й використовували протягом року як одне з найпомічніших ліків од багатьох недуг.

За народним віруванням, день Головосіка є останньою межею гроз. Грім у це свято віщував довгу й теплу осінь. Звідси й приповідка: «Загримів Головосік — тепла прибавить рік».

В. Скуратівський "Дідух".


специально для dna.com.ua