Різдво Пресвятої Богородиці

21 вересня Різдво Пресвятої Богородиці

21 вересня Різдво Пресвятої Богородиці 

 

Друга Пречиста дощем поливає


Народний календар, на противагу писаним, має суттєву відмінність: ті чи інші господарські роботи, біологічні зміни в природі чи обрядові дії визначаються не числами, а часовою відстанню між святами.

Скажімо, Великий піст триває від Різдва до Великодня. Осінній час вимірювали від першої до другої Пречистої, від другої до Здвиження, од Здвиження до Покрови тощо.

Селяни, наприклад, добре знали, що збирати калину і заготовляти чарівне зілля можна лише в період між першою та другою Пречистими. Цим терміном визначали й осінню сівбу зернових.

В одному з попередніх матеріалів я вже розповідав про свято Успіння Пресвятої Богородиці, котре відзначають 28 серпня, тобто першу Пречисту. Друга, себто свято Різдва Пресвятої Богородиці, припадає на 21 вересня. Його ще в народі називають «осениною». Є ще й третя Пречиста — так звана «зимова» (4 грудня).

З другою Пречистою безпосередньо пов'язана давня обрядодія — день Рожениць, або свято Роду-Рожаниць, котра збереглася ще з дохристиянських вірувань.

Стосовно її походження існує кілька думок. Одні вчені вважають, що цей обряд пов'язаний з молінням до Богородиці, аби вона посприяла бездітним жінкам обзавестись немовлятами. З цієї нагоди замовлялась божа служба в церкві, після якої жінки запрошували до своїх осель на обід бідних людей, «щоб молилися Богородиці за їхніх дітей». У цьому варіанті чітко простежується християнський вплив.

21 вересня Різдво Пресвятої Богородиці


Натомість мають рацію ті дослідники, котрі вважають, що свято Роду-Рожаниць пов'язане з дайбозькими віруваннями — подякою «польним духам», себто опікунам нив та врожаю, дідам-ладам, котрі спочатку засівали і пророщували зерно, а потім поливали. Не випадково у давнину ритуальними стравами для «польних духів» була кутя з медом та маком, яка виставлялась на вікнах.

Про давність цього дохристиянського обряду говорять і релігійні анафеми. У «Слові св. Григорія» автор докоряє тим священикам, котрі заради прибутків для «свого черева» співають тропар Богородиці. Богослов, зокрема, пише, що «посвятам крещенії чрет ву роботни попове уставища тропар прикладати Рожества Богородиці к рожаничной трапезе (виділення моє -— В. С), откладали деючеша».

Подібне зустрічаємо і в «Слові Христолюбія» (XII ст.), коли на честь «Роду й Рожаниць» влаштовують «кутю й інші трапези та законний обід».

Але незважаючи на суворий осуд давнього вірування, в обряді залишились відчутні елементи родорожальницького дійства. Воно стосується насамперед Різдва Пресвятої Богородиці. На її честь складали не тільки пісні, а й вірші. Один з них свого часу записав Г. Чубинський:

Похвалімо, похвалімо Царя Христа,
Прибитого, прибитого до хреста!
За нас, за нас страсти претерпівший
І від вічних мук, від вічних мук визволивший.
Похвалімо, похвалімо Матір його,
Та ізбудеш, та ізбудеш огню вічного!
Матір його, Матір його пречистая —
Зірка у небі, зірка у небі пресвятая!
Скорая, скорая нам помощнице,
У бідах і скорбях наша заступнице,
Поручниця, поручниця за нас грішних,
Визволить, визволить нас від мук вічних!
Алилуйя, воспіваймо, Матір цареву,
Матір цареву днесь величаймо.



З другою Пречистою пов'язаний останній термін заготівлі чарівного зілля. Вважалося, що зібрані між Пречистими приворотні трави мали особливу властивість привертати хлопця до дівчини (чоловіка до жінки) і навпаки. Тим-то і зумовлені останні походи по калину і барвінок.

Однак дітям забороняли ходити польовими та лісовими дорогами, бо «на них вужі сушаться».

З цього дня (деінде з Семена) вже можна було засилати сватів до дівчат. «Прийшла Пречиста — принесла старостів нечиста».

21 вересня Різдво Пресвятої Богородиці


Для пасічників це був останній термін підготовки (утеплення) вуликів на зиму, а власники овець удруге завершували їх стрижку.

Під цю пору помітно псується погода, частіше гостять похмурі дні, тому й мовиться:

Прийшла перша Пречиста — одягла природа намисто, прийшла друга Пречиста — взяла комара нечиста, прийшла третя Пречиста — стала діброва безлиста.

Прийшла Пречиста — на дереві чисто, а прийде Покрова — на дереві голо.

Внесе нечиста — не винесе й Пречиста.


До другої Пречистої вже годилося повністю викопати бульбу («Пречиста,— казали з цього приводу,— картопля чиста») і засіяти пухку землю житом, бо «Перша Пречиста жито засіває, а друга — дощем поливає».

В. Скуратівський "Дідух"



21 вересня Різдво Пресвятої БогородиціНа Пречисту запалала калина


Люблю і чекаю свята другої Пречисти – Різдва Богородиці. Бо саме цієї пори набирає червоного кольору калина. І тоді біля нашої хати горить-палає розкішний кущ, і вже ані дівчина, ані парубок, що мають одружуватись, не минають маминого двору, заходять з проханням: "Ви ж, тітко Маріє, не забудьте нас, збережіть до весілля нашого кілька червоних кетягів”.

Весілля починаються трохи пізніше, з Покрови, а зараз, на другу Пречисту, засилають сватів. Тому й кажуть: "Прийшла Пречиста – на сватів нечиста”. Але ж будемо справедливі: сватів веде до хати молодої дівчини любов парубка, який хоче поєднати з дівчиною свою долю.

Свати йдуть з хлібом, і не доведи, Боже, щоб дівчина відмовилась від святого хліба. Звичайно, і таке траплялось, що свати верталися з гарбузами, але дуже рідко, бо перед тим, як засилати сватів, молодята домовляються між собою про згоду стати на рушник.

Але повернемось до другої Пречисти. Цього дня багато клопотів у наших пасічників. Настав останній строк утеплювати бджолині вулики. А вівчарі вдруге стрижуть овець. Дехто робить це раніше, аби до зими мала худоба увійшла з густим теплим руном.

Як і про кожне свято, про Пречисту люди склали багато прислів’їв та приказок: "Прийшла перша Пречиста – одягла природа намисто”, "Прийшла друга Пречиста – взяла комара нечиста, а прийшла третя Пречиста – стала діброва безлиста”.

Це так, але ж не забувайте про калину, що вогнем палає біля хати. І вже скоро дзвенітимуть у селі весілля, а на столах красуватимуться червоні грона калини, символізуючи чистоту нареченої і любов молодих сердець.

Олександр Токар Збірка замальовок і аудізозаписів автора


21 вересня Різдво Пресвятої БогородиціЩоб вашої калини вітер не зламав


Десь на луках, у затишному куточку нашої діброви росте розлогий та густий кущ калини. Чиїсь добрі руки посадили його, може, на пам’ять про кохання, а може, то бабуся Бандурівська, що в усіх жінок нашого села роди приймала, пішовши за берег вічності, калиною стала. Колись вона мені сама говорила: якщо жінка багато родів прийме, і діти виростуть здоровими та гарними, то Бог повертає її на землю калиною, щоб радувала людське око і серце.

Бабуся казала: калина має три символи: печаль, кров і чистоту. Печаль – то гіркота на душі, кров – невмирущість родини, чистота – порядність жінки, добре серце її.

Калина у моєму селі була й залишається символом молодості, краси й незаплямованості дівчини чи молодиці. Заходить до нас у хату рум’янощока дівчина, а мати: що це ти калиною квітнеш, чи не закохалась часом. А дівчина ще густіше цвіте, ніяковіючи перед хлопцями. Про жінку в літах могли сказати: солодка, як калина. Тобто гарна, порядна, добра душею, життєво мудра. А солодкою калина стає після того, як прийдуть морози.

З такими ягодами, перемішаними з цукром а чи медом, печуть пироги. З калини роблять напої, так звані калинники, а ще ягоди калини вживають для нормалізації артеріального тиску. Але це я трохи відійшов від головної теми своєї розповіді.

За хатою бабусі-акушерки ріс кущ калини, з якого вона ніколи не рвала ягід. Посадив калину чоловік бабусі, коли вона молодою народила йому доньку. Ще й наказав: не здумай ламати калину, чи рвати ягоди. Бо ж дуже хотів, щоб його донька, розквітнувши у весні своїй, не зганьбила честі. Ягоди з цієї калини бабуня залишала пташині на зиму.

Так вона й стояла, червоніючи з-під снігу. Ми, малеча, бувало, як птахи, обліпимо калину, та й пасемось, смакуючи мерзлі ягоди. Коли в жінки народжувалась донька, бабуся показувала її породіллі й примовляла: "Щоб вашої калини вітер не зламав”.

Олександр Токар Збірка замальовок і аудізозаписів автора


специально для dna.com.ua