Параскева П'ятниця

10 листопада День святої Параскеви П'ятниці10 листопада Православна Церква молитовно вшановує пам'ять святої великомучениці Параскеви-П'ятниці. 

Свята Параскева народилася у ІІІ ст. в Іконії (тепер м. Конья у центральній частині району Анатолія – південь Туреччини), в родині заможних і благочестивих християн, які з особливою повагою ставились до дня страстей Господніх – п’ятниці. Отож, коли сім’ї Господь послав у цей день доньку, то й назвали її Параскевою (грецькою мовою – п’ятниця).

Несучи пам’ять страстей Христових у власному імені, свята Параскева зберігала їх і у своєму серці та й зрештою сама прилучилась до страстей Христових своїми стражданнями.

Рано осиротівши, юна християнка принесла обітницю дівства, роздала своє майно убогим й почала опікуватись наверненням до християнської віри язичників в Іконії. Частина городян, слухаючи Параскеву, увірувала в Христа, проте багато хто з обуренням озброївся проти неї.

Така ревна проповідь християнства не сподобалося і тодішньому правителю Лікаонської області Аетію і за це святу діву кинули до в`язниці, а потім піддали пекельним тортурам. Це сталося за царювання імператора Діоклетіана (284-305 рр.).

Страшними були тортури, що їх довелося зазнати юній Параскеві. Лютий мучитель наказав підвісити святу Параскеву на дереві й шматувати її тіло залізними цвяхами, а потому, понівечену до кісток, кинути до в’язниці. Та вночі Господь чудесно зцілив мученицю.

Нове чудо сталось, коли ввели святу в ідольське капище – за її наказом усі ідоли в капищі попадали і розсипались на порох. За це Параскеву почали обпалювати свічками, але полум`я повернулось до її мучителів і обпалило багатьох з них.

Частина людей, які спостерігали за цими подіями злякалися і кинулися тікати. Але багато хто з тих, хто бачив чудеса Параскеви, увірували в Христа і вигукували:

- Великий Бог християнський! Ми віруємо тепер в цього Бога.

На кінець розлючений правитель наказав відтяти християнці голову.

Мучениця прославила Бога і радісно преклонила голову під меч. Коли кат відсік голову святій, повітря наповнилося незвичайними пахощами, а з неба пролунало:

- Радуйтеся, праведники, бо увінчалася мучениця Христова Параскева!

Християни з благоговінням похоронили тіло святої мучениці в домовому храмі родинного будинку. Так завершилося багатостраждальне життя славної Параскеви.

В Україні святу великомученицю Параскеву-П’ятницю шанують із часів Київської Русі. Немає такого куточка нашої країни де не було б храму, присвяченого цій дивній мучениці. Християни звертаються до неї як до цілительки у найтяжчих душевних і тілесних хворобах, а також покровительки сімейного благополуччя.

Джерело


Свята П'ятничко, помилуй тя нас!


Серед галереї ікон, що прикрашали застільну стінку в нашій оселі, мені з дитинства найбільше запам'ятався образ Великомучениці Параскеви (по-нашому — Параски), або святої П'ятниці. На ній невідомий народний маляр відтворив миловидне жіноче обличчя з помітною зажурою: його живі світські обриси мовби просили присутніх схаменутися, прислухатися до благальних викарбуваних на розгорнутому поруч ватмані: «Вірю в єдиного Бога-Отця вседержителя, творця Неба та Землі», а нижче підпис — «Великомучениця П'ятниця».

10 листопада День святої Параскеви П'ятниці10 листопада День святої Параскеви П'ятниці


Цей образ зворушував своєю природною чистотою. Не було в ньому менторських повчань та суворих настанов, а лишень щире покаяння й доброзичливе звертання до людей. Щороку в її день, тобто 10 листопада, ненька ставали на коліна перед іменним образом і, прочитавши «Отче наш», закінчували:
— Свята П'ятничко, помилуй тя нас і не введи в спокусу!

У цей день мама остерігалися будь-якої жіночої роботи — прясти, шити, золити одяг і навіть розчісуватись, бо «то жіноче свято». З цього приводу вони казали:
— Свята П'ятничка, то великостражденниця за наші жіноцькі гріхи. Вона з'являється поміж людей у вигляді бідної жінки та з понівеченим обличчям: її тіло пошпиговане голками, понівечене веретенами, покрамсоване ножами і попроколюване цвяхами. І все це за те, що жінки не дотримуються її обітниці — працюють на Параску...

Справді-бо, віруючі літні люди найбільше пошановували серед тижня п'ятницю. Цей день мав особливу магічність. Літні жінки остерігалися щось робити і лише постились.

Є свідчення, що в дохристиянські часи П'ятниці вважалися богинями й ходили землею, щоб освятити людей на добрі діла і покарати тих, хто вчинив провину. Й дотепер з вуст сільських людей можна почути:
— Чого це ти прядеш у п'ятницю? Гріх великий береш на себе. Як прийде свята П'ятниця, то покарає — руки покорчить...

Цікаві легенди про те, як П'ятниця карає тих жінок, що порушують обітницю, записав на Гуцульщині В. Гнатюк. Вона застала одну молодицю, що вправляла тісто.
— А що це ти робиш у святу П'ятоньку?
— А що ж, не бачиш — тісто мішу...
П'ятниця не сказала їй ні слова, тільки спустила очі в землю й вийшла з хати. Невдовзі жіночі руки задерев’яніли у тісті.

Другу молодицю зустріла П'ятниця при рубанні дров, здерла з неї шкіру й розвісила по тину на сміх цілому селу.

Інший варіант записав П. Чубинський. В одному селі жінка ткала полотно в п'ятницю. Вона була сама в хаті. Коли це нагло відчинилися двері, і до хати увійшла П'ятниця, здерла з неї шкуру й повісила на верстаті.

На Галичині П'ятницю, або П'ятоньку, уявляли в образі худої і страшної жінки, вельми лютої, яку не можна ні вмолити, ні перепросити. Вона постійно ходить селами й містами, придивляється до хат, чи люди празникують її святу днину. Є безліч свідчень-переказів, зафіксованих у літературі, про те, як мститься вона тим, хто не шанує її. Кілька я навів вище.

На Поліссі, крім повір'їв, на честь П'ятниці переповідали й вірші. Ось один з них:

Ще й сонечко не заходило,
Щось до мене та й приходило.
Чи то Середа чи П'ятінка,
Чи то моя рідна матінка.
Вона в мене не обідала,
Вона в мене не полуднувала,
Тільки прийшла та пожаліла.
Устану я рано в П'ятінку,
Та й проведу свою матінку
За дві гори та високії,
За дві річеньки глибокії —
Сама стану під калиною
Із малою із дитиною.


За християнським вченням, щороку відзначають дванадцять п'ятниць — перед Благовіщенням, десяту після Великодня, перед Зеленими святами, Успінням, Головосіком, Здвиженням, Покровою, Введенням, Різдвом Христовим, Водохрещем та дві Великопісні, їх намагалися відповідно вшановувати, оскільки це були так звані іменні дні. Однак найзнаменнішою було свято 10 листопада. З ним пов'язані цікаві обрядодії, про одну з яких оповідається і в «Духовному регламенті», укладеному у 1721 році Феофаном Прокоповичем.

В історії української культури Ф. Прокопович посів особливе місце як церковний та політичний діяч, письменник та вчений. Закінчивши у 1698 році Києво-Могилянську академію, він прийняв уніатство і продовжив навчання у польських школах та Римському колегіумі. Потім повернувся до Києва, постригся в ченці і став професором риторики й піїтики при Київській академії. Невдовзі його обрали ректором цього найвищого навчального закладу.

Під час царювання Петра І було остаточно зліквідовано в Україні автономію, утверджену відомими Переяславськими угодами, а релігійний центр з Києва перенесено до Москви. Почалося активне перекачування національних кадрів. За наказом вседержавця імперії до Петербурга переїхав і Прокопович, який згодом очолив російську православну церкву, а відтак підтримував і пропагував діяльність імператора, навіть якщо вона й суперечила сподіванням українського народу.

Ф. Прокопович залишив по собі багатющу літературну спадщину. Значна частина творів присвячена церковній тематиці. В уже згаданому «Духовному регламенті» він, зокрема, писав, що «в Малой Росии, в полку Стародубском, в пяток водят жонку простовласу, под именем Пятницы и водят в ходе церковному и при церкви честь оной отдает народ с дары и со упованием некия пользы».

Якщо на Параски день сонячний, то чекай теплої зими, хмарний — в середогрудні будуть сильні морози.

В. Скуратівський „Дідух”.


День святої П'ятниці


У пошані до святої Параскеви вчені вбачають залишки культу богині Мокоші. Вона — єдине жіноче божество серед слов'янських язичницьких богів. Її ідоли за князя Володимира Великого стояли на дніпровській кручі на місці теперішньої Андріївської церкви. Вважалася покровителькою водойм, дощу, жінок і жіночої роботи, особливо прядіння й ткацтва. Мокошу шанували як божественну пряху, що при народженні випрядає нитку долі кожній людині.

Мокошу також вважали покровителькою торгівлі. З язичницьких часів залишалася традиція влаштовувати великі базари й ярмарки в п'ятницю. До кінця ХVІІІ ст. в Україні був звичай на торжищах ставити дерев'яні фігури Параскеви-П'ятниці.

Колись парубки постилися на Параскеву П'ятницю, щоб випостити собі гарну й хазяйновиту жінку. Дівчата — щоб вдало вийти заміж. "П'ятінка, моя матінка, допоможи хоч ти, шоб мені замуж піти". Дівчата просили у Параскеви П'ятниці, шоб не був муж п'яниця, шоб були діти непитущі. Для цього заносили в церкву льон або матерію, дарували рушник на ікону.

До початку XX ст. в Україні був звичай "годування" Параскеви-П'ятниці. На Параски, а також у п'ятницю на Страсному тижні господиня накривала стіл білою чистою скатертиною, ставила канун — розведений мед. Кожної п'ятниці протягом року на ніч залишала на столі хліб-сіль, кашу й ложку — "для П'ятінки".

Коли Бог розподіляв свята, то П'ятниця, за переказами, випросила собі один день на тиждень, щоб дати жінкам відпочинок. Тому вона суворо забороняє жінкам у цей день тяжко працювати, прясти, снувати, ткати і прати білизну.

Вважали, що вночі Параскева П'ятниця в образі високої молодої жінки з поколотим веретенами й голками тілом приходить до тих, хто працює в п'ятницю. Або уявляють її на гусячих ногах, з величезними грудьми, які вона закидає за спину. За неповагу до себе могла наслати на пряху головний біль, лихоманку, ломоту в кістках або покарати наглою смертю.

Кажуть, що дівчатам голову мити і чесатися не можна в п'ятницю, не можна співати і сміятися. "Хто в п'ятницю сміється, той в неділю плаче". Вірили, що той, хто дотримується щоп'ятниці посту, піде в Царство небесне і ніколи не хворітиме на пропасницю. У п'ятницю утримувалися від подружніх обов'язків, щоб діти не народилися каліками. А сон п'ятничний — віщий. Він збувається завжди. Хоч і через два, хоч і через 10 років.

10 листопада День святої Параскеви П'ятниці


 В Україні був переказ про 12 п'ятниць, які треба вшановувати суворим постом. Після шостої із 12 п'ятниць нібито вві сні з'явиться Параскева П'ятниця. Вона відкриє людині половину її майбутнього. А після дотримання всіх 12 п'ятниць — повністю все, що чекає.

1. Перша п'ятниця Великого посту (18 березня 2016) — оберігає від несподіваної смерті.

2. П'ятниця перед Благовіщенням (1 квітня 2016) — ім'я того, хто постує, буде записане в Бога.

3. Страсна П'ятниця (29 квітня 2016)— оберігає від страшних хвороб.

4. П'ятниця перед Вознесінням (3 червня 2016) — оберігає від утоплення.

5. П'ятниця перед Трійцею (17 червня 2016) — охороняє від муки вічної.

6. П'ятниця перед Петрівським постом (24 червня 2016) — береже від великого смутку.

7. П'ятниця перед Різдвом Івана Хрестителя 7 липня (1 липня 2016) — від вогню захищає.

8. П'ятниця перед днем Іллі Пророка 2 серпня (29 липня 2016) — охороняє від грому та блискавки.

9. П'ятниця перед Успінням 28 серпня (26 серпня 2016) — оберігає від лихоманки.

10. П'ятниця перед Кузьмою й Дем'яном 14 листопада (11 листопада 2016) — боронить від голодної смерті.

11. П'ятниця перед днем Архістратига Михайла 21 листопада (18 листопада 2016) — ім'я того, хто постує, буде записане в Богородиці.

12. П'ятниця перед Різдвом (6 січня 2017) — той, хто постує, при смерті побачить Богородицю.

П'ятниця вважається днем нещасливим для роботи на городі, для початку нової справи. Не можна сіяти, орати й сапати, щоб не було граду, бо "в п'ятницю Бог чортів скидав із неба".

Остерігаються цього дня щось віддавати або позичати, щоб "не віддати щастя".

Водночас у п'ятницю добре садити квочку на яйця — усі курчата вилупляться, переважно будуть курки.

Джерело


специально для dna.com.ua