Свято Сави

18 грудня Преподобного Сави Освяченого
18 грудня відмічається свято Преподобного Сави Освяченого. 
 
Святий Сава Освячений народився 439 року в Каппадокії в побожній християнської сім'ї Іоанна та Софії. Його батько був воєначальником. 

Від’їхавши у службових справах до Олександрії, він узяв із собою дружину, а п’ятирічного сина залишив на опіку дядькові. Коли хлопчику йшов восьмий рік, він вступив до монастиря святої Флавіани, що був поблизу.

Обдарований хлопчик скоро навчився читати і добре вивчив Святе Письмо. Даремно батьки вмовляли святого Саву повернутися у світ і вступити в шлюб. У 17 років він прийняв чернечий постриг і так досягнув успіху в пості і молитвах, що був удостоєний дару чудотворення.

Пробувши десять років в обителі Флавіани, преподобний відбув до Єрусалиму, а звідти до обителі преподобного Євфимія Великого. Але преподобний Євфимій (пам’ять 20 січня) направив святого Саву до Феоктиста, настоятеля прилеглого монастиря із строгим загальножительним уставом. У тій обителі пробув преподобний Сава послушником до 30-річного віку. Там він вів дуже суворе аскетичне життя.

Після смерті старця Феоктиста, його наступник благословив преподобного Саву зачинитися в печері: лише в суботу святий полишав усамітнення і приходив до обителі, брав участь у Богослужінні і споживав їжу. Через деякий час преподобному дозволили зовсім не полишати усамітнення, і святий Сава трудився в печері протягом 5 років.

Преподобний Євтимій уважно стежив за життям юного ченця і, бачачи, як він духовно зріс, став брати його з собою в пустелю Рув (коло Мертвого моря). Вони виходили 14 січня і перебували в ній до Вербної Неділі. Преподобний Євтимій називав святого Саву отроком-старцем і дбайливо виховував його у найвищих чернечих чеснотах.

18 грудня Преподобного Сави Освяченого


Коли преподобний Євтимій відійшов до Господа (+ 473), святий Сава пішов з Лаври і оселився в печері поблизу обителі преподобного Герасима Йорданського. Через кілька років до преподобного Сави почали збиратися учні – всі, хто хотів чернечого життя. Так виникла Велика Лавра. За вказівкою з Неба (через вогняний стовп) ченці облаштували в печері церкву.

Преподобний Сава заснував ще кілька монастирів. Багато чудес були явлені за молитвами преподобного Сави: посеред Лаври забило джерело, під час посухи пролився рясний дощ, відбувалися зцілення хворих і біснуватих.

Монастир Мар Саба або ж Лавра Сави Освяченого – православний грецький монастир, який розташований в 14 км на південний схід від Єрусалима на кам’яному схилі Кедронскої долини. На івриті та арабською "Мар Саба” – означає дуже поважне звернення до літньої людини, тобто, пан дідусь. Лавра заснована в VI ст. на місці печери Сави Освяченого, де оселився преподобний Сава, і навколо якої розрослася обитель.

18 грудня Преподобного Сави Освяченого


За спадщину, отриману після батькової смерті, він збудував три лікарні для хворих та подорожніх і ще один монастир. У 493 році Сава був призначений архимандритом усіх єгипетських пустельників. У життєписі св. Сави написано, що він мирно жив разом із левом в одній печері. Сава відзначався численними християнськими чеснотами, а також відвагою в обороні правдивої віри проти єретиків-монофізитів. Уснув Сава Освячений 532 року, проживши 94 роки, 76 з яких провів у пустелі.

Преподобний Сава написав перший устав церковних служб, так званий "Єрусалимський”, прийнятий усіма палестинськими монастирями.
 

Статут Сави Освяченого


У 524 році в Лаврі преподобного Сави був введений написаний ним монастирський статут, який отримав назву Єрусалимський або Палестинський. Пізніше він був введений в загальножительні обителях всієї Палестини, звідки поширився по всьому Православному Сходу. На Русі з'явився в широкому вжитку з часу митрополита Київського Кипріяна.

Статут преподобного Сави більшою мірою регламентував порядок богослужінь, хоча й описує чернечі традиції палестинських монастирів VI століття. На створення Єрусалимського статуту вплинули чернечі статути преподобного Пахомія і святого Василя Великого.

Основною літургійною особливістю Єрусалимського Статуту або Статуту Сави Освяченого є наявність всеношної. Всеношна, за версією істориків, зобов’язана своїм виникненням конкретних умов чернечого життя в ущелинах Іудейської пустелі Y – YI ст., Коли ченці жили в основному в окремих (природних і деколи лише злегка пристосованих для життя) печерах, а в монастир збиралися в суботу та неділю . Для того, щоб їм не повертатися по келіях, видираючись по крутих схилах, після суботньої вечірні, (Неприступність монастиря Мар Саба) ігумен Сава і "подовжив” службу на всю ніч. В даний час "всеношна” в буквальному сенсі слова – з вечора до ранку – вчиняється лише на Афоні і в деяких інших обителях Сходу.

Статут Сави Освяченого також забороняв селитися безбородим монахам (тобто отрокам).

Оригінальний список Єрусалимського статуту, за повідомленням Симеона Солунського, згорів в 614 році коли Єрусалим захопив перський цар Хосров.

18 грудня Преподобного Сави Освяченого


Мощі преподобного Сави були поховані в лаврі Св. Сави і спочивали тут більше 500 років, але були відвезені хрестоносцями до Венеції.

18 грудня Преподобного Сави Освяченого


Після повернення мощів в 1965 р. вони були покладені на своє місце і поміщені в скляній раці в церкві Благовіщення, що розташована на території монастиря Мар Саби або Св. Сави.

Джерело


Сави дня прибавили


Якщо Варвари вважалися жіночим святом, то Сави, котрі припадають на 18 грудня, позначені чоловічими обрядодіями. Щоправда, якихось особливих відзнак не було. Проте досить оригінально справляли День ангела ті, хто були Савами.

Рано вранці однолітки сходилися до винуватця урочистості і, посіпуючи за вуха, пропонували сісти на ослін, застелений кожухом. Потім гуртом піднімали іменинника під стелю і, тричі підгутнувши (звідси й термін - гутати), вимагали відкупного:
— Добродію імениннику, чим відкупишся? — запитували, тримаючи його над головами.
— Та я ж, теє,— виправдовувавсь іменинник.— Не знав, що ви завітаєте...
— Знав чи не знав,— відказував хтось один,— а пам'ятати мусив — сьогодні ж твій ангельський день!
— Гаразд,— нарешті зголошувавсь,— ставлю четвертну!
— Отакої! — кричали наперебій гутальники.— Ми стільки намучились з тобою, доки підняли, а він жалкує щедрого могорича...
— Тоді ставлю півлітра!
— Мало,— не поступалися гості.— Вимагаємо кварту!

Так торги тривали доти, доки не стомлювалися присутні. Наостанку ставили умову:
— Якщо не одкупишся більшим могоричем, то відпустимо стілець. Рахуємо до трьох...
Нарешті зголосившись, опускали іменинника долі, здоровили зі святом, а він у свою чергу причащав гутальників чи запрошував прийти на вечерю.

Такі чи подібні до цього обряди існували в усіх селах України. Але найоригінальніше це проходило на Сави. Таких імен раніше було багато. Спочатку обходили оселі іменинників, а надвечір, зібравшись в одній з хат, вшановували всіх разом. Таке жартівливе дійство називалося «похорон Савки».

Чому саме так, сказати важко, оскільки документальних свідчень бракує. Очевидно, з цим ім'ям у давнину була пов'язана якась сатирична обрядодія.
Всаджуючи на ослін іменинника, казали:
— Як був Сава, то не їв сала, їв паляниці, щоб любили молодиці!

Коли ж гутали, то приспівували:

Савка вмер, бо слабий був,
Жінку бив, бо дурний був.
Ой вип'ємо по чарочці,
Заспіваймо по Савочці.


Іменинник мав почастувати гостей горілкою. Діти також розігрували подібну сценку зі своїми перевесниками.

Тягаючи однолітка за вуха, приказували:

Бов, бов, бов —
Савка вмер.
Похоронили Савку
На дубову лавку.
Лавка трясеться —
Савка сміється,
Лавка дрижить —
Савка біжить...


На Сави жінки збиралися в рукодільницькі гурти, бо прийшла пора «і савити, і варварити, і куделю кучмарити».

Хто ж не працював, то казали:

Савила та варварила і сорочки собі не справила.
Сави і Варвари на мені сорочку обірвали.
Який Сава, така йому й слава.
По Савці свита, бо на Савку шита.
Бідному Савці нема спокою ні на печі, ні на лавці: на печі печуть, на лавці січуть.
Сава приїхав на білих санках.
Сава бідний, а Микола багатий...
Сава — батько зимового Миколи.


І дійсно, слідом за Савами заступало одне з найшляхетніших свят — Миколи. Натомість це вже була пора, коли сонце повертало на літо. Отож і казали: «Сави дні прибавили».

В. Скуратівський „Дідух”.



Сава приїхав на білих санчатах


Вісімнадцятого грудня – день Сави. Це одне з веселих свят. У родинах, де чоловік з таким ім’ям, справляють жартівливі обряди пошанування іменинників. Ми теж прилучаємось до цього, беремо участь у веселих обрядодіях.

18 грудня Преподобного Сави Освяченого


Біжимо до школи рано-рано. Надворі ще темно, але хата дядьки Сави уже світиться вікнами. Потихеньку завертаємо у двір і починаємо частівку: "Як був Сава, то не їв сала, а їв паляниці, щоб любили молодиці”. Ось у дверях загуркотів засув і на поріг став дядько Сава, рудий, аж червоний у світлі, що падає на нього з хати. Ми, як горобці, розбігаємось вусібіч, але дядько в гарному настрої.

"То чого ж ви лякаєтесь, підходьте, пригощу, це ж моє свято”. І пригощав: пиріжками, коржиками, а то й карбованця дає на гурт. Увечері до Сави приходять гості і він влаштовує вечерю. На столі скоромного не було, бо ж Пилипівка надворі, піст. Отож обходились без сала. Їли капусту, квашені яблука, пироги з картоплею та квасолею, оселедці.

Жінки заводили: ”Савка вмер, бо слабий був, жінку бив, бо дурний був, ой вип’ємо по чарочці та заспіваймо по Савочці…” Дядько Сава ніколи жінку свою й пальцем не чіпав, але слів із пісні не викинеш. До речі, всю його сім’ю називали Савами, а матір іменували Савчихою. Якщо в когось хворіла дитина, бігли до Савчихи, вона порадить, як лікувати, дасть зілля для припарки.

Цього дня жінки в нашому селі брались до рукоділля, бо ж казали: ”Прийшла пора і савити, і варварити, і куделю прясти”. А про ту жінку, котра лінувалась прясти, казали: ”Савила та варварила і сорочки собі не справила”.

Зі святом Сави пов’язано багато прислів’їв та приказок.

Наприклад:
Сава приїхав на білих санчатах.
Варвари ночі увірвали, а Сава став день доточувати.
Сава мостить, а Микола гвоздить.
Сава – батько зимового Миколи.


До речі, святого Миколи буде завтра. Це вельми шановане свято.

Олександр Токар


специально для dna.com.ua