День Спиридона

25 грудня Святителя Спиридона25 грудня за новим стилем день пам’яті Святителя Спиридона Триміфунтського (сучасний Саламін), чудотворця, що народився наприкінці III століття на острові Кіпр.

Батьківщина святого Спиридона – острів Кіпр. Син простих батьків і сам простодушний, смиренний і доброчесний, він з дитинства пас овець, дійшовши ж зрілого віку, одружився законним шлюбом і мав дітей. Він провадив чисте і богоугодне життя, наслідуючи Давида в смиренності, Якова — у сердечній простоті й Авраама — в любові до подорожніх.

За невпинну пам`ять про Бога і добрі справи Господь наділив майбутнього святителя Спиридона благодатними дарами: прозорливістю, здатністю зцілювати невиліковних хворих і виганяти бісів.

Спиридон походив з вельми забезпеченої сім`ї, йому належав великий будинок і багаті землі. Він брав активну участь у громадському житті рідного міста, його поважали всі місцеві жителі. Попри те, що він займав високе становище, за порадою до нього могла прийти кожна людина - небагатий ремісник або великий землевласник.

Нерідко до нього зверталися в пошуках матеріальної підтримки, і Спиридон охоче позичав неабиякі суми, не вимагаючи ні письмових зобов`язань, ні тим більше відсотків. Він лише казав: «Віддаси, коли зможеш». Головною його радістю була дружина. Спиридон дуже її любив, і з роками ця любов ставала тільки міцнішою.

Коли трапилось нещастя, захворіла і через кілька днів померла його дружина, Спиридон не нарікав на Бога, не запитував, за що ж йому, який нічим не прогнівив Господа, послано таке покарання. Він прийняв своє вдівство з покорою і смиренням, побачивши в ньому знак, яким Господь закликав його змінити своє життя. Його було обрано єпископом кіпрського міста Триміфунди.

Не минуло й року від смерті його дружини, як Спиридон, єпископ Триміфунди і один з найбагатших і шанованих людей міста, прийняв рішення, яке здивувало навіть тих, хто дуже близько знав його. Спочатку він простив борги всім, хто в нього позичав, а потім став роздавати свої гроші. Причому намагався, щоб його накопичення дісталися найбіднішим і найбільш нужденним людям. Потім Спиридон продав свій будинок, все майно і землі, а виручені гроші знову ж розподілив між найбіднішими жителями Кіпру.

З усього майна Спиридон залишив собі лише одяг, що був на ньому, і палицю. Але коли він ішов з рідного міста, його друзі бачили, що ця чудова людина по-справжньому щаслива. Щаслива так, як у ті дні, коли його улюблена дружина була ще жива. З цього моменту закінчується історія благочестивого єпископа міста Триміфунди, учасника першого Вселенського собору, і починається історія святого Спиридона.


Спиридон - Святий пастух


Щойно розпочавши поневірятися по острову, Спиридон виявив в собі дар до лікування. В одному з селищ його, як особу духовну, попросили помолитися за вмираючого від лихоманки. Коли Спиридон прочитав над ложем хворого молитву, вмираючий тут же одужав. У кожному селищі, хоч би куди він приходив, був хворий чи каліка. Після молитви Спиридона сліпі прозрівали, кульгаві кидали милиці, а ті, що знаходяться на смертному одрі, поверталися до життя.

Дуже швидко слава про чудотворця облетіла весь острів і навіть поширилася за його межі. Свідками чудес були сотні людей, і вони документально підтверджені в літописах острова того часу.

Але Спиридон цурався слави і популярності, кажучи, як і багато святих до нього і після, що чудеса робить Бог, а він є лише провідником Його волі. На підтвердження цих слів він показував чергове диво зцілення. І дійсно, все, що робив святий - просто читав молитву над стражденним і просив у Господа допомоги.

Сторонячись пильної уваги, Спиридон найнявся пастухом в одне з віддалених сіл. Але й тут стражденні не давали йому спокою, а Спиридон не міг відмовити нікому.

Одного разу до нього прийшла жінка і принесла тіло своєї дочки, яка потонула кілька днів тому. Труп вже посинів і, навіть знаючи про могутність і чудеса Спиридона, ніхто не вірив в те, що дівчинку можна воскресити. Бачачи нестримне горе матері, Спиридон повернув дитину до життя. У лічені миті синява зникла з тіла, дівчинка відкрила очі і заговорила.

Мати, яка все одно до кінця не вірила у диво, а пішла просити допомоги у Спиридона від відчаю, не витримавши, померла від потрясіння. Тоді Спиридон тут же воскресив і її. Все це відбулося при багатьох свідках і було відображено в хроніках острова Кіпр. Церква, детально вивчивши обставини справи, офіційно визнала те, що трапилося, дивом.

Слід зазначити, що здатність воскресіння з мертвих була дарована дуже небагатьом святим. Вперше його здійснив Ісус Христос, воскресивши свого друга Лазаря. Після цього воскресіння траплялися не часто, а вже подвійне воскресіння в історії християнства взагалі є великою рідкістю.

Під час тривалої посухи і голоду на Кіпрі, за молитвою святителя, пішли дощі, і лихо припинилося.

Заздрісники обмовили одного з друзів святителя, і той був засуджений до смертної кари. Святий поспішив на допомогу, шлях йому перегородив багатоводний потік. Згадавши, як перейшов Йордан, що розлився, Ісус Навин (Нав. 3, 14-17), святитель з твердою вірою у всемогутність Божу підніс молитву, і потік розступився. Разом із супутниками, мимовільними очевидцями дива, святитель Спиридон перейшов сушу на інший берег. Попереджений про подію, суддя зустрів святителя з пошаною і відпустив невинного.

Відомий випадок, коли святий Спиридон зайшов в порожню церкву, повелів запалити лампади і свічки і почав богослужіння. Проголосивши «Мир усім», він і диякон почули у відповідь зверху безліч голосів, що виголошували: «І духові твоєму». На кожній єктенії невидимий хор співав «Господи, помилуй!». Зачаровані співом, до церкви поспішили люди. Коли вони увійшли до церкви, то не побачили нікого, окрім єпископа з небагатьма церковними служителями.

Маючи велелюбне серце, святитель в той же час був суворий, коли бачив нерозкаяність і заповзятість у гріху. Так він передбачив важку кончину жінці, яка не розкаялася в тяжкому гріху перелюбу, і одного разу покарав тимчасовою хворобою диякона, що пишався красою свого голосу.


Участь Спиридона у I Вселенському соборі


За свідченням церковних істориків, святитель Спиридон в 325 році брав участь у діяннях I Вселенського Собору. На Соборі святитель вступив у суперечку з грецьким філософом, що захищав арієву єресь (олександрійський священик Арій відкидав Божество і предвічне народження від Бога Отця, Сина Божого і вчив, що Христос є тільки вищим творінням). В результаті бесіди противник християнства зробився його ревним захисником і прийняв святе Хрещення.

На тому ж Соборі святитель Спиридон явив проти аріан наочний доказ Єдності в Святій Трійці. Він взяв у руки цеглину і стиснув її: миттєво вийшов з неї вогонь, вода потекла вниз, а глина залишилася в руках чудотворця. «Се три стихії, а плінфа (цеглина) одна, - сказав тоді святитель Спиридон, - так і в Пресвятій Трійці - Три Особи, а Божество Єдине».

Здійснивши безліч чудес, близько 348 року під час молитви святитель Спиридон пішов до Господа. Святий Спиридон помер у віці 78 років. 25 грудня за новим стилем Господь відкрив святителю наближення його кончини.


Чудеса Спиридона після смерті


Дізнавшись про праведне і святе життя єпископа Спиридона, один з візантійських імператорів наказав викопати його тіло і помістити в усипальниці храму Святої Софії у Константинополі.

Коли останки Спиридона витягли з могили, подиву присутніх не було меж. Незважаючи на те, що тіло пролежало в землі багато десятків років, воно абсолютно не змінилося - немов святий старець був похований учора. У нього були цілі зуби і волосся, відмінно збереглася шкіра, можна було розпізнати риси обличчя.

Коли мощі були поміщені в Константинополі в спеціальну раку, виявилося, що святий продовжує творити чудеса. Безліч паломників, помолившись перед ракою і доторкнувшись до мощів, отримали зцілення.

25 грудня Святителя Спиридона


Мощі святого Спиридона були в Константинополі аж до його захоплення турками. Після цього нетлінне тіло перенесли на грецький острів Корфу (місцева назва Керкіра). Дізнавшись про великий скарб, який їм дістався, керкірійці побудували для мощів храм і до цього дня вважають святого Спиридона покровителем свого острова.

Турки відчували постійне бажання завоювати цей мальовничий острів. Вперше, коли до нього підійшов їхній флот, турецькі моряки побачили величезну жахливу тінь старця і побоялися висаджуватися на берег. Тоді вони вирішили підірвати храм з мощами, сподіваючись, що після цього керкірійці позбудуться свого покровителя. Але святий Спиридон з`явився жителям і попередив про закладену вибухівку. Її вчасно знайшли і знешкодили.


Чудеса Спиридона своїми очима


Незважаючи на те, що всі чудеса святого Спиридона офіційно визнані церквою і мають документальне підтвердження в хроніках острова Кіпр, сучасній людині дуже складно в них повірити.

Риси святого цілком впізнаванні, прекрасно збереглися волосся і білосніжні зуби. Шкіра трохи зморщена і потемніла, але зберегла свою форму. До речі, зберігачі раки кажуть, що потемнів святий Спиридон відносно недавно. Це сталося в XVII столітті, коли була проведена реформа православної обрядовості та богослужбових книг, відома у нас як реформа патріарха Никона. Мабуть, святому вона не припала до душі.

25 грудня Святителя Спиридона


Тіло святого Спиридона має постійну температуру: 36,6 градусів. У нього росте волосся і нігті. І що найдивовижніше - одяг, який на нього вдягнутий, міняють раз на півроку, тому що він зношується, ніби Святий не лежить в раці, а ходить.

У Православному світі він шанується як «святий, який ходить» - оксамитові черевички, одягнені на його ступні, зношуються, і кілька разів на рік їх замінюють новими. А зношені черевички розрізають на частини і як велику святиню передають віруючим. За свідченням грецьких священнослужителів, під час «перевзування» відчувається відповідний рух.

Зберігач раки розповів, що бували випадки, коли ключ просто не може відкрити замок на раці. І тоді священики знають - святого в раці просто немає, він ходить по острову.

25 грудня Святителя Спиридона


Феномен нетлінних мощів святого Спиридона намагалися дослідити науковці з усього світу, і церква їм не перешкоджала. Однак біофізики та біохіміки, вивчивши мощі святого, лише розвели руками. Немає іншого пояснення, окрім чуда, тому, що може бачити будь-який православний відвідувач храму на Корфу.


Святий Спиридон допомагає з грошима


Здавна прийнято вважати, що кожен святий особливо сильний в якійсь певній сфері. Наприклад, Пантелеймон Цілитель допомагає при хворобах, святі безсрібники Косьма і Даміан - у навчанні, а святий Спиридон охоче відгукується на молитви тих, хто відчуває фінансові труднощі.

25 грудня Святителя Спиридона


Десниця святого Спиридона: якщо наміри чисті, він обов`язково допоможе.

Хоча святий Спиридон і є православним святим, його ікону в православних церквах можна побачити, на жаль, нечасто. Однак священики радять: якщо в храмі немає ікони святого, до якого ви хочете звернутися, то молитися слід іконі Всіх Святих.

Відтак, якщо ви потребуєте допомоги або просто розради, звертайтеся до святого Спиридона. Якщо ваші наміри чисті, то він обов`язково допоможе.


Хресна хода з мощами святителя Спиридона в місті Керкіра (острів Корфу, Греція)


25 грудня за новим стилем, в день блаженної кончини святителя Спиридона в місті Керкіра (острів Корфу, Греція) відбувається урочисте святкування на його честь: раку з чесними мощами Святого на три дні (з надвечір`я 24 грудня - за новим стилем, до вечірньої 26 грудня ) виносять для поклоніння і молебних співів Святому.

25 грудня Святителя Спиридона


У день пам`яті святого, проводиться хресна хода. Перед святими мощами йдуть архієреї, духовенство, хор, військові духові оркестри, свіченосці несуть свічки, діаметром понад 15 сантиметрів.

Над містом лине дзвін. По обидва боки вулиці стоїть щільними рядами народ. На шляху прямування бувають зупинки для читання Євангелія, єктеній і молитов.

25 грудня Святителя Спиридона


Ближче до храму багато людей, які сподіваються отримати зцілення, виходять на середину дороги попереду хресного ходу і лягають на спину, обличчям догори, поряд кладуть своїх дітей, щоб нетлінні мощі святителя Спиридона в раці пронесли над ними.

Джерело


Спиридон Сонцеворот небо плечима підпирає


За довголітнім прогнозуванням день святого Спиридона — 25 грудня — вважається найхолоднішим в останньому місяці року.

Люди це пов'язують з тим, що «сонце переходе на другий бік», а тому небесне світило, буцімто, в цей день зодягається у святковий жупан і, зручно вмостившись на санях, від'їздить до теплих країв, а зима, порадувавшись цьому, натягує ведмежу шкуру і волочиться цілу ніч попід вікнами, накликаючи бабусь, щоби вставали й розпалювали печі.

25 грудня Святителя Спиридона


Пам'ятник святителю Спиридону Триміфунтському, Україна, Крим, Кореїз, 2012. Автори пам'ятника Олесь Сидорук і Крилов Борис.

Чи не тому в давнину на честь Сонцеворота дайбожичі цілу ніч палили вогнища, а вдосвіта, зустрівши перші промені сонця, виходили на околиці сіл і голосно кричали.

У давнину на Спиридона Сонцеворота намагалися не працювати, «щоб миші не точили соломи» і щонайбільше — не свердлити, «бо будуть нападати на врожай черв'яки».

Богомільні селяни обкурювали димом оселі, бо «Святий Спиридон всю нечистоту гоне з хати».

А на покуті ставили відро із землею і втикали в нього вишневі гілочки: якщо розів'ються на Різдво, то вродить гарно садовина.

З наступного дня люди починали спостерігати за погодою: яким був кожний наступний день, такою була погода чергового місяця:

26 грудня прогнозувало січень,
27 грудня - лютий,
28 грудня – березень,
29 грудня – квітень,
30 грудня – травень,
31 грудня – червень,
1 січня – липень,
2 січня – серпень,
3 січня – вересень,
4 січня – жовтень,
5 січня – листопад,
6 січня – грудень.


Якщо на Спиридона ніч ясна, то зима буде холодна, а літо жарке; якщо темна — зима тепла, а літо похмуре.

Існує цікава легенда про те, чому Бог укоротив ніч саме на Спиридона. Її записав на Харківщині дореволюційний етнограф П. Іванов, а згодом цей сюжет використав і О. Воропай. Наведу її повністю.

«Був колись такий чоловік, що не боявся відьом, по йменні Спиридон. Коли парубкував, то дівчата слідом бігали, бо вельми гарним вдався від роду. Особливо побивалась одна юнка, і так горнулася до нього, і сяк, а йому хоч би що.

Якось він розлаявся з нею, і вона сказала:
— Ось я тебе цієї ночі задушу!

Одного разу він посварився з нею, а вона була відьма і сказала: «Ось я тебе цю ніч задушу!»

Настала ніч темна-претемна. Прийшла відьма душити Спиридона, а він не спав і почув, що вона крадеться до нього: в кішку обернулась і очима світить. Тільки скочила кішка Спиридонові на груди, а він її — за хвіст та об землю — бух! Убив і в рів закинув.

Ранком люди знайшли тіло відьми, поховали і хрест поставили. А відьми, звісно, живуть громадою і одна за одну заступаються. Як довідалися вони про таку подію, вирішили розірвати на шмаття самого Спиридона.

Знову наступила ніч — ще темніша, ніж перша була. Спиридон довідавшись про змову, пішов на могилу відьми, виліз на хрест і сів на ньому, щоб відьма не встала з гробу.

Відьми зібралися, та що не підійдуть відьми до хати святого Спиридона, а його вдома нема – на хресті сидить. А відьми на хресті не можуть побачити.

Що підуть відьми до могили: ходять кругом, ходять — не бачать нічого! Коли це убита відьма гукнула до них з могили: «Сидить на моєму хресті, і я не можу встати!»

Як відьми те почули, зразу догадалися, про кого річ. Почали раду радити, як узяти до своїх рук св. Спиридона. От одна і каже: «Летімо до Києва, до київської відьми, вона нам скаже, як його взяти!»

Полетіли... Прилітають назад, прилетіла з ними і київська відьма. А та відьма дуже сильна та знаюча була, вона походила, подивилася, понюхала скрізь та й каже: «Зберіть зараз дванадцять недопалків свічок, спалимо ними хрест і візьмемо св. Спиридона живцем».

Так і зробили: нашукали дванадцять недопалків і почали ними палити хрест. Палять вони його та й палять той хрест, і скоро він впаде на землю.

Святий Спиридон бачить, що біда, та й каже:
- Господи, Боже мій, укороти ночі хоч трошки, щоб хрест не перегорів до ранку, а то мені смерть тут буде!

Тільки він це сказав, а півні: «Ку-ку-ріку!» Відьми й розлетілися на всі боки — хто куди встиг, а святий Спиридон остався живий.

Ото Бог укоротив ночі для святого Спиридона, і так воно навіки залишилося».

З огляду на це в народі побутували прислів’я: „На Спиридона хоч на гороб’ячий скік, але таки прибуде дня” чи „На Спиридона дня прибуде на макове зерня”, бо „Спиридон Сонцеворот небо плечима підпирає – дня добавляє”.

В. Скуратівський „Дідух”.



специально для dna.com.ua