Свята Анастасія

4 січня Святої Анастасії4 січня Православна церква віддає честь пам'яті святої великомучениці Анастасії Путорозрішниці і тих, що з нею.

Свята великомучениця Анастасія постраждала за Христа в часи гоніння на християн при імператорі Діоклитіані.

Анастасія народилася в Римі, в сім’ї сенатора Претекстата. Батько був язичником, а мати Фавста - таємною християнкою, що доручила виховання своєї маленької дочки відомому своєю вченістю святому Хрисогону (+ бл. 304 р.; пам'ять 22 грудня).

Після смерті дружини батько видав святу Анастасію заміж за язичника Помплія, але під приводом вигаданої хвороби вона зберегла свою незайманість. Хоча чоловік за це над нею знущався й часто бив.

Особливо Помплій розлютився, коли служниця йому повідомила, що Анастасія часто переодягалась убогою і відвідувала в'язниці, де годувала, лікувала, навіть викуповувала в'язнів, які потерпали за віру у Христа. Помплій застосував щодо дружини тортури і не дозволив виходити з домівки.

Тоді свята Анастасія стала таємно листуватись з Хрисогоном, котрий запропонував святій озброїтись терпінням, поринути усіма думками до Хреста, готуючи себе до служіння Господові. Він передрік швидку погибель Помплія в морі. Незабаром Помплій був призначений послом до персидського царя і по дорозі на місце служби потонув у морі.

Після смерті чоловіка свята Анастасія вже не таїлась, могла спокійно витрачати, залишені батьками статки, на допомогу убогим та знедоленим. Вона в'язням служила, хворих зцілювала, мертвих ховала, живих на більший подвиг укріпляла. За подвиг допомоги в`язням її й назвали Путорозрішницею, тобто по-слов’янськи розрішала, звільняла від пут відчаю, страху і безпорадності.

4 січня Святої Анастасії


Імператору Діоклитіану донесли, що християни, котрими заповнені в'язниці Риму, відважно переносять муки. Тоді він наказав за одну ніч стратити усіх їх, а Хрисогона прислати до нього в Аквілею. Свята Анастасія слідом попрямувала за своїм учителем.

Імператор особисто допитував Хрисогона, та не зумівши схилити його до відречення, наказав відтяти йому голову і кинути в море.

Після смерті свого вчителя Анастасія багато подорожували і намагалась допомогти усім християнам. Якось вона познайомилась з благочестивою молодою вдовою Феодотиєю і знайшла в її особі собі вірну помічницю. Незабаром обоє зазнали гонінь.

Святу Анастасію схопили, коли вона перебувала в Іллірії, де за наказом Діоклитіана в впродовж однієї ночі були знищені всі в'язні-християни. Свята Анастасія прийшла до однієї з темниць і, не знайшовши там нікого, почала гучно ридати. Наглядачі зрозуміли, що вона християнка, і доправили її до управителя області, котрий намагався переконати святу відректись від Христа, лякаючи її стражданнями, а після цього передав її до рук Капітолійського жерця Ульпіана.

Лукавий жрець запропонував святій Анастасії вибір між розкошами, багатством і важкими стражданнями, поклавши перед нею з однієї сторони золото, дорогоцінні каміння та одяг, а з іншої - страхітливі знаряддя тортур.

Язичницький підступ жерця Ульпіана був засоромлений нареченою Христовою - свята Анастасія відкинула багатство й обрала тортури. Але Господь продовжив шлях земного подвигу святої.

4 січня Святої Анастасії


Приголомшений вродою Анастасії, жрець вирішив осквернити її чистоту, однак при першій спробі торкнутися до неї він раптово осліп. Потерпаючи від болю, він поспішив до язичницького храму, волаючи до ідолів допомогти, але на півдорозі впав і помер.

Святу Анастасію було звільнено, вона разом з Феодотією знову почала прислуговувати страждальцям християнам. Невдовзі святу Анастасію було схоплено вдруге і присуджено їй голодну смерть. Вона пробула у темниці без їжі 60 днів. Побачивши, що голод не завдав святій Анастасії жодної кривди, суддя наказав утопити її разом з засудженими злочинцями. Але й ця кара не здійснилась, корабель з засудженими прибило до берега.

Довідавшись про те, ігемон всіх засуджених згубив по-різному, а святу мученицю Анастасію, між чотирма стовпами розтягнену і прив'язану, вогнем спалити звелів. І так довершила страдницький свій подвиг блаженна Путорозрішниця, від пут тілесних звільнилася і до вимріяної свободи небесної відійшла.

Тіло ж її святе вогнем не пошкодилося. Одна благочестива жінка на ім'я Аполікарія, випросивши у ігемонової дружини чесне тіло мучениці, взяла його і у саду свого дому поклала. Коли через деякий час гоніння на християн затихло, над гробом її була зведена церква.

В V столітті мощі святої Анастасії були перенесені до Константинополя, де на її честь було побудовано храм. Пізніше голову та правицю великомучениці перенесли до створеного неподалік від Святої Гори Афон монастиря, названого на її честь.

Анастасія вважається покровителькою вагітних, їй молилися, щоб вагітність пройшла без ускладнень і роди пройшли без ускладнень. Тому в цей день вагітним жінкам не можна - працювати, брати в руки нитки й мотузки, в’язати вузли, шити і плести.

Джерело


До Насті точи снасті!


Уже все налаштовується на святковий лад. Вправні жіночі руки завершують білити оселю, мити двері, вікна, лави, мисники, причепурювати піч. Ще б пак: до Анастасії, яка припадає на 4 січня, оселя, господарські будівлі й обійстя мають бути повністю прибрані.

Чоловіцтво також не спочивало — на два тижні нарубано сухих дров, заготовлено вдосталь їжі для домашньої худоби... Через два дні загостять три найбільших зимових свята. Пам'ятаєте слова відомої колядки:

Та прийдуть до тебе
Три празники в гості:
Що перший же празник —
Святеє Рожество,
А другий же празник —
Святого Василя,
А третій, же празник —
Святе Водохреще...


Саме ці три свята і складали різдвяно-новорічну обрядовість з численними дійствами й розвагами, щедрими гостинами.

Віддавна у нашого народу був звичай: у кожній родині спеціально готували до фестин одну, а то й кілька свиней. З приходом Різдва, коли закінчувався Пилипівський піст, уже дозволялося вживати скоромину. На всьому терені України на всі ці святки на столі обов'язково мали бути тушковане або смажене м'ясо, окорок, сальтисон, холодець тощо. Але найпошанованішим святочним їством вважалися ковбаси, якими обов'язково годилося розговітися кожному членові родини. Якщо з якихось причин у господарстві не було годованика, то свіжину купляли в сусідів або позичали, адже: «Різдво без ковбаси не бував», «Різдво без ковбас, як Великдень без крашанок”.

4 січня Святої Анастасії


Ось чому останній тиждень перед Різдвом у народі жартома називали «свинячим Різдвом» (у деяких регіонах — «свинячим Великоднем»). Справді-бо: щодосвітка біля осель тільки й чути чоловічі крики і свинячі верески; видно палахкотіння багать на обійстях. Найбільше їх припадало на Анастасію, бо здавна вважалося, що цей день найкращий для обробки годоваників. «Свиняче щастя,— казали в таких випадках,— забирає Настя», «Ось прийде до тебе Настя,— дорікали капризним тваринам,— то візьме тебе трясця».

Десь за півмісяця господині посилено годували свиней і заздалегідь зголошували коліїв. У кожному селі були свої фахівці цієї справи, адже від того, як вони виконували це, залежала якість продукту. Вправних майстрів вважали «легкими на руку» і вони користувалися повагою. В обов'язки колія входило не тільки справно заколоти тварину, а й осмалити і розібрати тушу. Та й дотепер, купляючи сало на ринку, городяни, звертають увагу на якість шкіри: гарно осмалена і відповідно оброблена, вона вабить зір своїм золотисто-коричневим кольором і додає смакових якостей продукту.

Традиційно смалили свиней соломою. Найкраще це виходило, коли для цього використовувались кулі. Жмуток цупких стебел підпалювали і повільно осмалювали тушу, час від часу зішкрібаючи залишки щетини спеціальним ножем. Гладеньку шкіру обмивали окропом і накривали соломою — «щоб впріла», а потім знову мили та шкребли. Це найвідоміший спосіб, яким віддавна користувалися селяни. Нині здебільшого послуговуються паяльними лампами, однак смак сала від цього значно гірший.

Нарешті бралися, як кажуть у народі, за розбирання свині. Тут були також свої обряди і традиції. На Поліссі, скажімо, колій відрізав перший шмат сала, клав його на стіл і перехрещував, приказуючи:
— Нехай нам Бог помагає наступного Різдва дочекатись і ще кращого годованика вгодувати!
— Спасибі,— відказувала господиня,— і вам бажаю, щоб Бог повернув здоров'я!

Потім, повідрізавши маленькі пупсинки на животі, колій віддавав їх господині, щоб однесла в хлівець — «на розплід».

Та найбільше присутніх цікавило, яким «удався годованик». Господиня, а саме на неї покладалися основні обов'язки догляду, не оминала нагоди розповісти, яким був її «підопічний», як вона догоджала йому...

Найбільше клопотів було, коли «розробляли нутрощі”. Кожен орган мав своє призначення. Наприклад, жовч використовували для лікарських потреб, шлунок - для сальтисону, ноги - для холодцю, кишки йшли на ковбаси, навіть міхур при відповідній обробці міг стати дитячою іграшкою. Сало і м’ясо або солили і складали в діжки та бодні, або як у Карпатах і на Прикарпатті коптили. Здір скручували у рулони і тримали для засмажки рідких страв. Ще його вживали як висококалорійний продукт під час важких сільськогосподарських робіт — розробки лісу, сінокосу, жнив, а також лікували ним шкіряні хвороби.

Чимало праці лягало на жіночі руки при виготовленні ковбас. В Україні найпопулярнішою була кров'янка. Для неї використовувались найтовщі кишки. Кишки середньої товщини йшли на м'ясні ковбаси, а найтонші заправляли вареною крупою — гречаною або, як на Поліссі, пшоняною: їх так і називали — «гречаники» та «пшоняники». Пекли ковбаси в печі на великих сковорідках або деках.

Хочу нагадати ще одну традицію, котра з'явилася в 60-ті роки і побутує донині. Це колективні вечірки — «на свіжину» чи «на печінку». Після того як пости перестали бути обов'язковими, той, хто заколов свиню, готував щедрий стіл, де обов'язково мали бути смажене м'ясо або печінка. На таку вечірку скликали сусідів і найближчих родичів та колія, котрому відводилось найпочесніше місце — покуть.

Отже, як бачимо, передріздвяні дні вельми клопітні: з нагальними роботами намагались упоратися до Анастасії. Тому і казали: «До Насті точи снасті, а після Насті поскладай в одвірок снасті». Адже за пару днів починаються найповажаніші народом празники, на які лишень святкували і відпочивали — Різдво, Василі або старий Новий рік та Водохрещі (Йордан). Залишилося чекати недовго.

В. Скуратівський "Дідух".



специально для dna.com.ua