Іоанн Хреститель

20 січня Собор Предтечі та хрестителя ГосподньогоСобор Предтечі та Хрестителя Господнього Іоанна 

 
У Православної Церкви встановлений звичай на наступний день великих свят згадувати тих святих, які найближчим чином послужили даному святу та події в історії. 

На наступний день Богоявлення 20 січня Церква соборно шанує того, хто послужив справі хрещення Христового, поклавши свою руку на голову Спасителя.

Святий Предтеча і Хреститель Господній Іоанн, найбільший з пророків, завершує історію Церкви Старого Заповіту і відкриває епоху Нового Заповіту.

20 січня за юліанським календарем, Східна Церква святкує Собор святого Іоанна Хрестителя, віддаючи йому шану за те, що він хрестив Господа Ісуса Христа.

Іван Хреститель народився в сім'ї священика Захарії та Єлисавети, родички Богородиці, коли вони були у похилому віці й вже не сподівалися на потомство. Він був посланий Богом, щоб приготувати народ до визнання Ісуса Христа Месією. «Він буде великим в очах Господніх» (Лк. 1, 15), — каже ангел до батька св. Івана Захарії, сповіщаючи йому новину про те, що невдовзі у нього народиться син.

Предтеча — значить «попередник». Святий Іван, за церковними переказами, був посланий Богом, щоб допомогти людям підготуватися до з'явлення Ісуса Христа. А коли сам Ісус Христос забажав охреститися в нього, то Іван Предтеча виконав закон. Таким чином Спаситель показав приклад святого хрещення, дав людям зрозуміти, що закон Божий слід виконувати.

Друга назва цього свята — Посвятки. Цього дня хазяїн дому встає рано-вранці й пригощає свійських тварин тим хлібом, що лежав під образами в домі ще від багатої куті. За народними уявленнями, ці різдвяні дари зроблять худобу плідною.

Від цього дня для жінок уже час братися до роботи. До речі, в усі головні зимові свята жінкам і дівчатам не можна ходити по воду — це роблять за них чоловіки й парубки. Чоловікам же не варто забувати, що від Різдва Христового до дня Івана Хрестителя не можна ходити в шинок — гріх великий, ще вода не свячена.


Прийшов Предтеча і забрав свята на плечі


Нарешті прийшов час, коли три найбільші свята зимового циклу — Різдво, Новий рік та Водохреща з цікавими дійствами, різноманітними обрядами й веселими розвагами — закінчили свій лік.

Хоч селянам, може, і не хотілося розлучатися з ними, але що поробиш: «Святами,— як мовить народне прислів'я,— ситий не будеш», бо «Тільки й притики, що починки великі». Отож своєрідним перехідним днем між розвагами і будніми клопотами, очевидно, й було, хай і невелике, але потрібне святце Іоана Хрестителя (деінде — Предтечі), або посвятки, що припадали на другий, себто 20 січня, день по Водохрещах.

Як відомо, протягом усіх попередніх свят селяни намагалися не одвідувати шинок, «бо це гріхотворна справа, оскільки не посвячена вода». Крім того, як уже зазначалося, від Різдва і до Водохрещ по воду ходили тільки чоловіки та парубки. Тому на посвятки жінки їм ставили могорича — за те, «що справно воду носили», що, як правило, відбувалося у шинку або корчмі.

Однак це не було, як за сучасними вимірами, пиятикою. Скоріше обряд давав привід зібратися усім гуртом у шинку, який на той час був спільним місцем розваг селян. Там вони вирішували всілякі господарські справи, співали, веселилися, згадували щойно зійшлі празники тощо.

Лише згодом шинки перетворилися із культурницьких осередків на місця споювання православних, щоб у такий спосіб економічно й духовно закабалити їх, а отже, й зруйнувати міцний підмурівок традиційної моралі.

Особливо, як це підтверджують історичні джерела, зацікавлена в цьому була польська шляхта, яка, колонізуючи українські землі, спеціально навезла цілу армаду корчмарів-євреїв, віддаючи їм на відкуп пивні осередки, даючи безконтрольний дозвіл падким гендлярам відкривати в людних місцях і на перехрестях гомінких шляхів різноманітні пивниці та забігайлівки.

За різдвяно-новорічні празники вже зібралося чимало нагальної роботи. Тому й казали: «Після Івана Предтечі хто не робить, того б'ють у плечі» чи «Прийшов Іван Предтеча та й забрав свята на плечі».

В. Скуратівський „Дідух”.



специально для dna.com.ua