21 січня Різдв'яний день, Пів-Івана

21 січня Різдвяний день, Пів-ІванаПів-Івана ложки полоще


Наступний після Іоанна Хрестителя день (21 січня) в народі називали Пів-Івана, або Різдв'яним днем.

Остання накличка пов'язана з тим, що Пів-Івана святкують у такий же день тижня, що і Різдво. Крім того, цей празник відомий ще як «виряджання» чи «проганяння свят». Хоча з Предтечі вже наставали робочі будні, у цей день ще ніхто не працював, бо «Пів-Івана ложки полоще».

Найпишніше відзначали його жінки. Годилося в цей день, якщо цього не зробили на Хрестителя, обов'язково внести до хати пряльні снасті, «щоб лихий не поплутав пряжі» (на Сумщині це робили на Голодну кутю — 18 січня). Відтак старші молодиці, прикрасивши гребені, ходили від хати до хати, сповіщаючи, що сьогодні ввечері будуть «свята проганяти», тобто збиратися на останні складчини.

Чоловіки завершували празники в інший, але не менш цікавий спосіб. Як засвідчує П. Чубинський, в Іванківцях, що на Переяславщині, селяни в минулому сторіччі брали в'язанки гречаної соломи, яку молотили в Пилипівський піст, і розносили їх по сусідах. Зайшовши до хати, гість казав:
— Нате вам ковбаси!

Це означало, що сьогодні мають бути гуртівні «виряджання». Як ми знаємо, наші пращури вміли не тільки працювати, а й розважатися. Щоправда, організовували празники і колективні застілля вони не будь-коли, як це робиться нині, а переважно взимку, коли було вдосталь вільного часу.

Так ось, на Різдвяний день селяни збиралися всім селом «проганяти свята». За обрядовим столом виголошували різноманітні тости, побажання, примовляння. Як і годилося, першим робив це найстарший:
— Померлим душам,— казав він,— царство небесне: батькам, матерям, братам, сестрам та діткам маленьким. Нехай легенько згадається і нашому синові, де він у світі повертається, а нам пошли, Боже, вік і здоров'я, щоб цей празник одпровадити та в мирі-покої і з вами, здоровими, щастя діждати. Сподоб, Господи, Боже наш, щоб Бог родив жито, пшеницю і всяку пашницю, а нам діждати жати, спочивати та людям честь віддавати!
Присутні відповідали:
— Дай, Боже!
— Хай Бог хліб родить та скотину плодить!
— Роди, Боже, хліб, а до хліба опеньки!
— Приспоряй, Господи, Божу росу, щоб корівка доїлась!
— Роди, Боже, жито, пшеницю, а в запічку дітей копицю! Останній празний день був повністю присвячений гостинам.

Для молоді також закінчувалися святки, бо вже, як казали з цієї нагоди,— «Тік і притік причинок приволік», себто пора братися за роботу.

Щоправда, із завершенням різдвяних свят пов'язаний і перший після Водохрещ понеділок, який також називався Різдвяним або Святим. Як правило, в цей день не вживали м'ясних (хоч і не було посту) страв, але пити горілку дозволялося. З цього приводу жартували: «Святий понеділку, не сварися на мене, що я п'ю горілку».

В. Скуратівський „Дідух”.



специально для dna.com.ua