Видення

28 січня Оддання чи ВиденняТвоє даннє на моє одданнє


Завершує січневу обрядову структуру невеличке, навіть не позначене будь-якими дійствами, але суголосне з давніми віруваннями, святце, що відоме в народі як Оддання чи Видення. Припадає воно на 28 січня. Пов'язували «ото з провісництвом”.

У наступних матеріалах ми не раз звертатимемося до цієї теми. Тому я лише коротко зупинюся з цього приводу.

У давнину люди свято вірили, що є окремі персони, наділені надприродними силами. До таких відносили й тих, хто міг «давати даннє», тобто насилати різноманітні хвороби, од яких нерідко помирали, та всілякі нелади в родину і на господарство. Народна медицина знає безліч форм позбавлення цих ганжів — шепти, зливання водою і виливання воском тощо.

Не вдаючись у подробиці цього явища, скажу тільки, що, на жаль, воно майже не досліджене сучасною наукою, хоч чаклунство посідало значне місце в традиційних віруваннях нашого народу.

Так ось саме в цей день, начебто, кожен, хто хоче стати чаклуном, може скористатися таким «рецептом», що його записав свого часу на Київщині П. Чубинський.

«Даннєм називається таке чаклунство, за допомогою якого можна зробити так, що у людини всередині розплодяться ящірки, різноманітне гаддя тощо. Щоб уникнути цього, народ і святкує цей день, і тоді вчаться давати «оддання». 

Чаклуни роблять це таким чином: йдуть до того місця, де сходяться три дороги, і здіймають галас; на нього має приповзти гадюка, яку вбивають. Після цього той, хто вчиться, розрізає руку і кладе туди невеличку частинку крові від гадюки: якщо рана одразу ж заживає, то така людина зможе давати «дання».

Звісна річ, у цьому сюжеті чимало фантастичного і містичного, що характерне для подібних «рецептів». Але колись, очевидно, це був день, з яким пов'язували не тільки набутки чаклунських лаштунків, а й їх відвороту.
 
Люди вчилися від інших або переймали в спадок від своїх рідних всілякі шепти. Їм свято вірили, а відтак і користувалися цими послугами у повсякденному житті.

Це підтверджували мені в фольклорних експедиціях численні інформатори, від яких я неодноразово записував зразки.

Наведу варіант замовляння від вразу, записаний нещодавно на Житомирщині учасниками експедиції «Чумацькими шляхами»:

Золотничко, братічко!
Откоти золотим яблучком,
Стань собі коло пупа,
То не буде тобі докуки.
Встань собі, встановись,
Золотим поясом пережись,
Золотими ключами замкнись!


Як засвідчують очевидці, здебільшого подібні молитви, нашептані народними знахарями, допомагали хворому.

Що б там не було, але незаперечно одне: в усіх випадках, принаймні у їх переважній більшості, словесні тексти замовлянь вельми поетичні, що говорить про високу філологічну культуру нашої народної мови, яка збереглася з дохристиянських часів.

Сюди варто віднести також прислів'я та приказки. Скажімо, якщо хотіли позбавитися «насланої порчі», то казали: «Твоє даннє на моє одданнє», себто, що бажаєш іншому, нехай повернеться тобі. Але вважалося, що це побажання справджується лише на Видення.

В. Скуратівський „Дідух”.



специально для dna.com.ua