ТРАВНИК
 А   Б   В   Г   Д   Е   Ж   З   І    Ї 
 К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У 
 Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я 

Айва довгаста

Айва довгаста АЙВА ДОВГАСТА,
квітове дерево, пигва звичайна, бедрянка цареградська;
айва продолговатая рос.

Cydonia oblonga
невелике дерево родини трояндових підродини яблуневих. Молоді пагони шерстисто-повстисті. Листки короткочерешкові, яйцевидні або овальні, темно-зелені, зісподу сірувато-повстисті. Квітки великі, двостатеві, 5-пелюсткові, білі або блідо-рожеві, одиничні, на кінцях бокових гілочок. Плід — яблуко кулястої або грушоподібної форми, лимонно-жовте, кислосолодке, терпке. Цвіте у травні-червні.

Поширення. Походить з Кавказу і Середньої Азії. На Україні є майже по всій території, але більше її в південних та південно-західних районах, вирощують як плодову рослину.

Сировина. Плоди (Fructus cydoniae) вживають у свіжому і переробленому вигляді. Насіння (Semen cydoniae oblongae) використовують для одержання слизу (Mucilago cydoniae).
Аптеки сировину не відпускають.
Листя айви використовують у косметиці.

Хімічний склад. Плоди Айви містять 10—12 мг % аскорбінової кислоти, 0,1 —1,8 % дубильних речовин, близько 0,3 % пектинових речовин, 5 % органічних кислот (яблучна, лимонна, винна), 5,3—12,1 % цукрів (переважно фруктоза), сполуки заліза і міді, ефірну олію тощо.
Насіння Айви вкрите білястою плівкою, яка на 20 % складається із слизистих речовин.

Фармакологічні властивості і використання. Плоди Айви виявляють в'яжучу, кровоспинну, сечогінну та антисептичну дію.

Наявність у плодах значної кількості заліза і пектинових речовин зумовлює використання їх при недокрів'ї, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, що супроводяться проносами і кровотечами.

Використовують айву і як сечогінний засіб при захворюваннях серцево-судинної системи.

Інстиляція (закапування) свіжого соку в сечовивідний канал затримує менструацію.

Протерті варені плоди використовують при хворобах печінки і як проти блювотний засіб. Відвар із свіжих або сухих плодів вживають при відсутності апетиту, кровохарканні та маткових кровотечах.

Одержаний з насіння слиз — ефективний протизапальний і пом'якшувальний засіб
при запаленнях дихальних і травних органів та шкіри.

Відвар листя використовують для фарбування волосся при передчасному посивінні.

Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо - слиз із насіння (5 г цілого, не подрібненого, насіння на 100 мл окропу, настоюють і періодично збовтують 10—15 хв, проціджують без віджимання насіння) приймають по 1 столовій ложці 3—4 рази на день;
відвар сушених плодів (10 г плодів на 100 мл окропу) по 1 столовій ложці перед їдою.

Зовнішньо — слиз із насіння (5 г насіння на 100 мл окропу) застосовують для полоскання при ангіні та як косметичний засіб (при опіках і трісканні шкіри), в поєднанні з іншими лікарськими рослинами — при догляді за сухою шкірою обличчя.

Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник – академік А. М. Гродзінський.


специально для dna.com.ua