ТРАВНИК
 А   Б   В   Г   Д   Е   Ж   З   І    Ї 
 К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У 
 Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я 

Вероніка лікарська

Вероніка лікарська ВЕРОНІКА ЛІКАРСЬКА
вероника лекарственная

Veronika officinalis —
багаторічна шорстко-пухнаста кореневищна трав'яниста рослина родини ранникових. Стебло лежаче, розгалужене, з висхідними верхівками, 15—30 см заввишки, у вузлах укорінюється. Листки прості, супротивні, оберненояйцевидні або еліптичні, звужені в короткий черешок, зарубчасті, біля основи цілокраї. Квітки двостатеві, неправильні, блідо-лілові або голубі, в густих бічних китицях, розміщених у пазусі одного з супротивних листків. Плід — коробочка. Цвіте у червні — серпні.

Поширення. Росте в соснових і мішаних лісах, на вирубках, галявинах і узліссях на Поліссі, в Лісостепу і зрідка — на півночі Степу.

Заготівля і зберігання. Використовують траву (Herba Veronicae officinalis), зібрану під час цвітіння рослини. Сушать під наметом або в сухому провітрюваному приміщенні. З 5 кг сирої трави одержують 1 кг сухої. Зберігають у сухому приміщенні.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Трава Вероніки лікарської містить глікозиди аукубін і вероніцин, сапоніни, ефірну олію, дубильні й гіркі речовини, органічні кислоти (яблучну, лимонну і молочну), вітамін С (230 мг %), флавоноїди тощо.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати Вероніки лікарської виявляють анальгетичну, проти спазматичну та проти запальну дію. Їм притаманні кровоспинні, антитоксичні, фунгіцидні, депуративні, відхаркувальні та ранозагоювальні властивості.

В народній медицині Вероніку лікарську вживають при простудних захворюваннях, кашлі, ангіні, астмі, бронхіті й туберкульозі легень, при зниженому апетиті, виразці шлунка, проносах, при хворобах печінки, селезінки, нирок і сечового міхура, при безсонні, нервовому виснаженні, ревматизмі, ломоті та внутрішніх кровотечах, у клімактеричному періоді, від укусів гадюк та скажених тварин. Особливо ефективне використання Вероніки лікарської при захворюваннях шкіри (висипи, екземи, піодермії, різні види свербіння, грибкові ураження тощо).

Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави Вероніки лікарської (10 г на 200 мл окропу) по півсклянки тричі на день за 1 годину до їди; суміш трави Вероніки лікарської, фіалки триколірної та череди три роздільної у співвідношенні 1:1:1 готують як настій (3 чайні ложки на 200 мл окропу) і п'ють по 4 склянки на день через 1 годину після їди при висипах на шкірі, екземі, скрофульозі, грибкових ураженнях, піодермії.

ЗОВНІШНЬО — настій або відвар трави {20 г на 200 мл окропу) для обмивань і місцевих ванн при різних хворобах шкіри: вуграх, гнояках, сверблячих висипах, грибкових захворюваннях, пораненнях, опіках тощо;
- настій свіжозібраної трави Вероніки лікарської на рослинній олії (настоюють 10 днів у співвідношенні 1:1) використовують при опіках, фурункулах і гнійних ранах.


Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник – академік А. М. Гродзінський.


специально для dna.com.ua