ТРАВНИК
 А   Б   В   Г   Д   Е   Ж   З   І    Ї 
 К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У 
 Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я 

Вільха клейка

Вільха клейка ВІЛЬХА КЛЕЙКА,
вільха чорна;
ольха клейкая

Alnus glutinosa —
однодомна рослина родини березових. Дерево з яйцевидною або циліндричною кроною, 10—20 м заввишки. Молоді пагони тригранні, голі, червонувато-бурі, клейкі. Бруньки клейкі, на ніжках. Листки округлі або оберненояйцевидні, з округленою або виїмчастою верхівкою і широкою клиновидною основою, голі, молоді — дуже клейкі. Тичинкові сережки видовжено-циліндричні, по 3—5 у суцвітті, повислі; маточкові — яйцевидні, на довгих ніжках. Плід — однонасінний горішок. Цвіте у квітні. Плоди дозрівають у вересні — жовтні.

Поширення. Росте по всій території України біля джерел, по берегах річок, на болотах, у вологих лісах.

Заготівля і зберігання. Використовують шишечки (Fructus Alni), молоду кору і свіже листя вільхи клейкої. Шишечки збирають восени і взимку. Сушать під наметом, на горищі або в сушарках при температурі 50-60 гр. Сухої сировини виходить 40% . Строк придатності — 4 роки.
Шишечки відпускаютьсяаптеками.

В народній медицині використовують і кору молодих гілок (Cortex Alni) та листя (Folia Alni), яке використовують свіжим. Кору заготовляють навесні. Суха кора зберігається, не втрачаючи лікувальних властивостей, 4 роки.

Хімічний склад. Шишечки Вільхи клейкої містять дубильні речовини (в тому числі до 2,5% таніну), вільну галову кислоту і флавоноїди; листки — гіперозид, кверцитрин, органічні кислоти; кора — дубильні речовини і тритерпеноїди.

Фармакологічні властивості і використання. Супліддя вільхи клейкої мають в'яжучі, дезинфікуючі, протизапальні, десенсибілізуючі й кровоспинні властивості.

В науковій медицині настій або настойку суплідь використовують при шлунково-кишкових хворобах (ентерити, диспепсії, ентероколіти, хронічні коліти, дизентерія, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки), ревматичному поліартриті й простудних захворюваннях.

У гінекологічній практиці настій кори або суплідь вільхи клейкої використовують при маткових кровотечах різного походження, фіброміомі матки з гемарогічним синдромом на фоні запальних захворювань статевих органів.

У народній медицині використовують і листя і кору рослин.
Внутрішньо відвар листя вільхи клейкої вживають як потогінний засіб при простудних захворюваннях, малярії, подагрі й поліартриті.
Зовнішньо настій кори або свіжого листя використовують для полоскань і примочок при лікуванні запалень горла, ран і виразок.

Для зняття відчуття втоми в ногах після тривалої ходьби приймають ванни з відвару листя.

Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку (1 частина суплідь на 5 частин горілки) по 25—30 крапель 3 рази на день (готову настойку продають аптеки);
- сухий екстракт суплідь вільхи (Extractum fructuum Alni) по 0,5— 0,6 г 3—6 разів на день;
- настій суплідь (10 г на 200 мл окропу) по 1/2—1/3 склянки 2—3 рази на день;
- відвар кори (15 г на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день.


Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник – академік А. М. Гродзінський.


специально для dna.com.ua