ТРАВНИК
 А   Б   В   Г   Д   Е   Ж   З   І    Ї 
 К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У 
 Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я 

Гадючник звичайний

Гадючник звичайний

ГАДЮЧНИК ЗВИЧАЙНИЙ
,
гадючник шестипелюстковий;
лабазник шестилепестковый

Filipendula vulgaris, синонім F. hexapetala —
багаторічна трав'яниста рослина родини трояндових. Має тонке кореневище з веретеновидними або майже кулястими бульбами. Стебло 30—80 см заввишки, прямостояче, нерозгалужене, вкрите листям. Листки переривчасті перисто розсічені; бокові листочки видовжені, глибоко надрізані. Стеблові листки чергові, з великими прилистками. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, 6-пелюсткові, білі, іноді рожеві, в кінцевій багатоквітковій щитковидній волоті. Плід — листянка. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Росте по всій території України (крім Карпат).

Заготівля і зберігання. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини і кореневища з коренями, які заготовляють восени (вересень — жовтень) або рано навесні (квітень). Викопані кореневища і корені миють холодною водою, розрізають на куски (10—15 см) і сушать під наметом або на горищі. Строк придатності — 3 роки.
Аптеки сировину не відпускають.

Хімічний склад. Усі частини рослини містять дубильні речовини (14—36%) і глікозид гаультерин (близько 0,03%). В коренях, крім цього, є крохмаль, а в траві — аскорбінова кислота, ефірна олія і флавонова сполука гіперин.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати Гадючника звичайного мають в'яжучі, сечогінні, потогінні, дезинфікуючі та кровоспинні властивості.

Корені рослини входять до складу мікстури М. Здренко, яку вживають при папіломатозі сечового міхура, анацидному гастриті, виразці шлунку та геморої.

У вигляді настоїв або відварів Гадючника звичайного використовують при запаленнях слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, нирок і сечовивідних шляхів, при нефролітіазі, подагрі, ревматизмі, епілепсії, серцевій недостатності з декомпенсацією, геморої, маткових кровотечах, білях і захворюваннях шкіри (свербіння).

Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО
— настій бульб коренів (1 столова ложка подрібнених бульб коренів на 200 мл окропу, нагрівають на водяній бані 10 хв, настоюють 2 години) по 1 столовій ложці 4 рази на день;
- настій трави з квітками (1 столова ложка подрібненої сировини на 0,5 л окропу, настоюють у термосі одну ніч) по чверті склянки 4 рази на день;
- настойку (1:10, на 30% -ному спирті або горілці) по 30 мл тричі на день при гастритах і гінекологічних захворюваннях.

ЗОВНІШНЬО
— відвар (10 г коренів на 1 л води) для обмивань, примочок до ран, виразок, фістул і фурункулів.


Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник – академік А. М. Гродзінський.


спеціально для dna.com.ua