ТРАВНИК
 А   Б   В   Г   Д   Е   Ж   З   І    Ї 
 К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У 
 Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я 

Евкаліпт попелястий

Евкаліпт попелястий ЕВКАЛІПТ ПОПЕЛЯСТИЙ
эвкалипт серо-пепельный

Eucalyptus cinerea -
Невисоке (до 15—20 м) вічнозелене дерево родини миртових. Кора стовбура і скелетних гілок червоно-коричнювата, на молодих пагонах — червонувато-білувата. Ластки сріблясто-сірі, гетероморфні: молоді — супротивні, сидячі, яйцевидні або майже округлі, при основі серцевидні, 3—4 см завдовжки і 3—5 см зав­ширшки; дорослі — супротивні або чергові, майже сидячі, від широко яйцевидних до широко- або вузьколанцетних, шкірясті, 5—10 см завдовжки і 1—3 см завширшки. Квітки двостатеві, дрібні, зібрані по 3 в пазушні зонтики. Плід — коробочка. Цвіте у листопаді — грудні.

Поширення. Батьківщиною Евкаліпту попелястого є Австралія і острів Тасманія. На Україні евкаліпт вирощують як декоративну та ефіроолійну рослину в Криму.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя (Folium Eucalypti) і одно- або трирічні пагони. Заготовляють листя цілий рік, особливо влітку. Молоде листя починають вбирати в листопаді, коли в ньому вже назбирається ефірна олія. Сушать сировину на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється, розстилаючи тонким шаром і періодично перемішуючи. Штучно сушать при температурі до 40°С. Сухої сировини виходить 42—43%. Листя евкаліпту, як ароматичну сировину, зберігають окремо від інших незапашних рослин у багатошарових пакетах. Свіжі одно- або трирічні пагони (разом з листям, бутонами і плодами), які заготовляють з жовтня по квітень, використовують як сировину для вироблення ефірної олії (Oleum Eucalypti).
Листя і олію відпускають аптеки. З лікувальною метою використовують і пилок рослини.

Хімічний склад. У листі рослини є ефірна олія (до 3%), флавоноїди, дубильні речовини, елагова кислота, смоли та віск. Ефірну олію містять і інші частини рослини. Головною складовою частиною ефірної олії є цинеолмоноциклічний терпен з інтенсивною окисною дією. Пилок евкаліпту містить білки, амінокислоти, вуглеводи, вітаміни (В1, В2, РР, С, біотин, фолієва кислота, рутин), антибіотики і стимулятор росту.

Фармакологічні властивості і використання. Головна терапевтична властивість евкаліпту — антисептична. Його препарати згубно діють на стрептококи і стафілококи, паличку черевного тифу і паратифів А і В, паличку дизентерії, кишкову паличку, гнійних і анаеробних збудників, пригнічують ріст дизентерійної амеби і трихомонад.

Крім цього, рослина має виражені протизапальні властивості, сприяє швидкому гоєнню ран, виявляє болетамувальну, слабку седативну і незначну відхаркувальну дію.

Евкаліптові приписують і загально-зміцнювальний ефект.

З листя евкаліпта готують настій, відвар і настойку. Відвар і настойку приймають всередину як антисептичний і протизапальний засіб у разі гострих кишкових інфекцій і диспепсичних розладів та гострих респіраторних вірусних інфекцій, при запаленнях жовчного і сечового міхура.

З листя евкаліпту виробляють протистафілококовий препарат хлорофіліпт. Його випускають у вигляді 0,25%-ного або 1%-ного спиртового чи 2%-ного олійного розчинів. Використовують його як зовнішній засіб і внутрішньо (внутрішньовенно і перорально).

Зовнішньо галенові препарати евкаліпту застосовують у вигляді обмивань, полоскань, примочок, вологих тампонів і спринцювань.

У хірургічній практиці їх використовують для лікування наривів, флегмон, фурункулів, остеомієліту, гнійних маститів, відкритих переломів, опіків та обморожень;
- у стоматології — при стоматиті, гангренозному пульпіті, запаленні слизової оболонки ротової порожнини;
- в оториноларингології — при ангіні, хронічному риніті й фарингіті, зовнішньому отиті, дерматиті й екземі зовнішнього слухового проходу тощо;
- в гінекологічній практиці — при кольпіті, білях та дисплазії шийки матки;
- в дерматології — при гноячкових ви­сипах на шкірі; в офтальмології — при блефариті.

У вигляді інгаляцій галенові препарати евкаліпту використовують при гострих респіраторних захворюваннях, трахеїтах і ларингітах.

Широко використовують у медичній практиці евкаліптову олію. Її використовують для лікування фурункульозу, флегмон, ерозивно-виразкових уражень слизових оболонок, для інгаляцій (при нежиті, бронхіті, ангіні), полоскання (при захворюваннях верхніх дихальних шляхів), розтирання (як відтяжний засіб при міозитах, радикулітах і плекситах) і як антипаразитарний засіб (при педикульозі, для відлякування комарів, москітів та мурашок).

Евкаліптова олія входить до складу комбінованих препаратів евкатолу, ефкамону, інгакамфу, камфомену та пектусину (про застосування їх див. у статті М'ята перцева).

Пилок евкаліпту має жарознижувальні, антибіотичні і тонізуючі властивості, стимулює діяльність шлунку.

Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — відвар листя (10 г або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу) п'ють теплим по чверті склянки 3 рази на день після їди (для інгаляцій 1 столову ложку відвару розводять 1 склянкою води);

- настойку листя (на 1 частину сировини беруть 5 частин 70%-ного спирту) приймають по 15—20 крапель 3 рази на день після їди (для інгаляцій беруть 10—20 крапель настойки на 1 склянку води);

- евкаліптову олію призначають по 10—20 крапель на 1 склянку води для інгаляцій;

- хлорофіліпт (Chlorophyllіptum) приймають всередину у вигляді 1%-ного спиртового розчину по 3—5 мл 4 рази на добу в 30 мл води за 40 хвилин до їди при носінні стафілококів у кишечнику (при стафілококовому сепсисі, перитоніті, плевриті, пневмонії 0,25%-ний спиртовий розчин хлорофіліпту впорскують (повільно!) внутрішньовенно по 2—4 мл 2—4 рази на добу, попередньо розвівши його стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду у співвідношенні 1:20).

Зовнішньо — настойку листя (готують, як у попередньому прописі) розводять у кип'яченій воді (1—2 чайні ложки настойки на 1 л води) і застосовують для спринцювань;

- відвар листя (15 г сировини на 200 мл окропу, кип'ятять 3—4 хвилини, кілька разів відстоюють, проціджують) розводять у кип'яченій воді (1 столова ложка відвару на 1 склянку води) і застосовують для полоскання, примочок, обмивання і спринцювання;

- хлорофіліпт застосовують місцево при опіках, флегмонах, трофічних виразках (змащування 2%-ним олійним розчином або 1%-ним спиртовим розчином хлорофіліпту, розведеним 0,25%-ним розчином новокаїну у співвідношенні 1:5) і при ерозіях шийки матки (змащування або введення тампонів, змочених 2%-ним олійним і 1%-ним спиртовим розчинами чи спринцювання розчином, приготовленим шляхом розведення 1 столової ложки 1%-ного спиртового розчину від води);

- олію евкаліпта, розведену соняшниковою олією у співвідношенні 1:50, застосовують для лікування фурункульозу, флегмон, кольпіту, дисплазії шийки матки (змащування), як відтяжний засіб при міозитах, радикулітах, плекситах та інших хворобах (розтирання);

- інгаліпт (Inhalyptum) — комбінований препарат в аерозольній упаковці для зрошувань ротової порожнини при тонзилітах, фарингітах, ларингітах, афтозних і виразкових стоматитах (зрошення по 1—2 секунди 3—4 рази на добу з затримкою препарату в ротовій порожнині 5—7 хвилин);

- порошок проти укусів комах (складається з 2,5 г евкаліптової олії, 5 г тальку і 32,5 г крохмалю), яким посипають відкриті частини тіла або втирають у шкіру.

Протипоказано застосовувати інгаліпт при підвищеній чутливості до сульфаніламідів і ефірних олій.

Перед застосуванням хлорофіліпту треба перевіряти індивідуальну чутливість хворого до препарату. Можливі алергічні реакції!


Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник – академік А. М. Гродзінський.


специально для dna.com.ua