ТРАВНИК
 А   Б   В   Г   Д   Е   Ж   З   І    Ї 
 К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У 
 Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я 

Калюжниця болотна

Калюжниця болотна КАЛЮЖНИЦЯ БОЛОТНА
калюжница болотная

Caltha palustris —
багаторічна трав'яниста гола рослина родини жовтецевих. Стебло м'ясисте, прямостояче або висхідне, просте або вгорі розгалужене, 15—50 см заввишки. Листки чергові, темно-зелені, блискучі, зарубчасті або зарубчасто-зубчасті, іноді цілісні; нижні — великі, округлі серцевидні, довгі черешкові; середні і верхні — менші, короткі черешкові або майже сидячі, напівстеблообгортні, з нирковидно-серцевидними або трикутно-нирковидними пластинками. Квітки двостатеві, великі (до 50 мм у діаметрі), правильні, на довгих квітконіжках у пазухах приквіткових листків; оцвітина пелюстковидна, з 5 або багатьох золотаво-жовтих листочків. Плід — листянка. Цвіте у квітні — травні.

Поширення. Калюжниця болотна трапляється по всій території України на болотах і вологих місцях.

Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву калюжниці (Herba Calthae palustris), яку заготовляють під час цвітіння рослини.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. У надземній частині рослини є сапоніни, дубильні речовини (8,1%), у-лактони (анемонін, протоанемонін), флавоноїди, аскорбінова кислота (37 мг%), каротин (5,2 мг%), незначна кількість алкалоїдів.

Фармакологічні властивості і використання. Калюжниця болотна використовується в народній медицині і в гомеопатії.

Найчастіше її використовують зовнішньо як протизапальний і знеболюючий засіб при опіках, ранах, забиттях, ревматизмі, нейродерматитах, екземі тощо.

Особливістю калюжниці болотної є її здатність подразнювати шкіру і слизові оболонки. Свіжий сік рослини спричиняє на шкірі пухирці.

Внутрішнє використання рослини обмежується її токсичністю.

В невеликих дозах відвар або настій трави калюжниці болотної вживають усередину при гарячкових станах, коклюші, бронхітах, астмі, порушенні обміну речовин, діатезі, анемії, цинзі, болісних менструаціях і карциномі матки, а також як сечогінний засіб при водянці й захворюваннях сечовивідних органів.

Препарати рослини проявляють антиандрогенну активність.

Надмірне вживання рослини спричиняє нудоту, блювання, болі в животі, проноси та висипи на тілі.

В гомеопатії калюжницю болотну використовують при кашлі, бронхіті, порушенні менструального циклу, при захворюваннях шкіри.

Використовують калюжницю болотну і як їстівну рослину. Ошпарені окропом мариновані пуп'янки, відомі під назвою «німецькі каперси», відварені в солоній воді пагони і коріння використовують як приправу до м'ясних і рибних страв, у солянках, борщах, салатах тощо. Для використання в їжу пагони і листя слід збирати після початку цвітіння рослини, коли її токсичність зникає.

Лікарські форми і застосування.
ЗОВНІШНЬО — 2-3 столові ложки сухої трави загортають у марлю, занурюють в окріп і прикладають до уражених ділянок тіла.


Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник – академік А. М. Гродзінський.


специально для dna.com.ua