ТРАВНИК
 А   Б   В   Г   Д   Е   Ж   З   І    Ї 
 К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У 
 Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я 

Комонник лучний

Комонник лучний КОМОННИК ЛУЧНИЙ,
лизун;
сивец луговой

Succisa pratensis —
багаторічна кореневищна трав'яниста рослина родини черсакових. Стебло прямостояче, просте, волосисте, 40—80 см заввишки, з двома супротивними квітконосними пагонами на верхівці. Листки супротивні, цілокраї; прикореневі — довгочерешкові, яйцевидно-еліптичні; стеблові — ланцетні, зростаються з черешками в коротку піхву. Квітки дрібні, зібрані в щільну головку; віночок чотирилопатевий, ліловий або синьо-ліловий. Плід — сім'янка. Цвіте у квітні — травні.

Поширення. Комонник лучний росте в лісових, лісостепових і зрідка в степових районах України.

Сировина. Використовують траву Комонника лучного, зібрану під час цвітіння рослини, і кореневище з коренями, які копають восени або навесні.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Комонник лучний містить сапоніни, дубильні речовини і невивчений глікозид.

Фармакологічні властивості та використання. Кореневище з коренями Комонника лучного використовують як сечогінний засіб при набряках та як глистогінний засіб.

Відвар трави Комонника лучного має сечогінні й відхаркувальні властивості.

Комонник лучний Зовнішньо відвар рослини використовують для загоювання ран та в боротьбі з коростою.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — порошок кореневища Комонника лучного з коренями, змішаний з цукром, приймають по 1 чайній ложці при болях у шлунку й проти глистів;

- відвар трави (1 столова ложка на 300 мл окропу) п'ють при головних болях, бронхіті й шлункових коліках.

ЗОВНІШНЬО — відвар Комонника лучного (готують, як у попередньому прописі) для обмивань та примочок.


Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник – академік А. М. Гродзінський.


специально для dna.com.ua