ТРАВНИК
 А   Б   В   Г   Д   Е   Ж   З   І    Ї 
 К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У 
 Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я 

Конюшина лучна

Конюшина лучна КОНЮШИНА ЛУЧНА
івасик, конюшина червона, око козине;
клевер луговой

Tritolium pratense —
багаторічна трав'яниста розсіяноопушена рослина родини бобових. Стебла численні, висхідні, дуговиднозігнуті, розгалужені, 20—60 см заввишки. Ластки трійчасті; листочки широкояйцевидні або видовжені, цілокраї, часто з виїмкою на верхівці. Прилистки яйцевидні, плівчасті, на дві третини прирослі до черешка, різко звужені в тоненьке вістря. Квітки дрібні, неправильні, сидячі, рожеві, червоні або пурові, у головчастих суцвіттях на верхівках пагонів; чашечка з 10 жилками, зовні волохатоопушена. Плід — біб. Цвіте у травні — серпні.

Поширення. Конюшина лучна трапляється на узліссях, серед чагарників, по тальвегах балок, на заплавних луках по всій території України.

Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують головки-суцвіття (Flores Trifolii pratensis). Збирають їх разом з верхівковими листочками під час повного цвітіння рослини. Після попереднього пров'ялювання на сонці сировину досушують під накриттям або в приміщенні, яке добре провітрюється, стежачи за тим, щоб головки не пересохли і не обсипалися. Сухої сировини виходить 20%.
Рослина неофіційна. В довоєнні роки сировину експортували в досить великій кількості за кордон.

Хімічний склад. Суцвіття конюшини лучної містять глікозиди трифолін та ізотрифолін, дубильні речовини, ефірну і жирну олії, саліцилову кислоту та інші органічні кислоти, каротин, вітаміни С, Е, В,, В2, К та інші корисні речовини.

Фармакологічні властивості та використання. Конюшина лучна має відхаркувальну, сечогінну, потогінну, протизапальну та бактерицидну властивості.

Найчастіше її застосовують як відхаркувальний засіб при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів.

Є вказівки на добрий терапевтичний ефект при лікуванні конюшиною лучною бронхіальної астми, анемії, циститу, дисменореї та хронічного ревматизму.

Настойку суцвіть вживають при атеросклерозі, який супроводиться головними болями і шумом у вухах, але з нормальним артеріальним тиском.

Як сечогінний засіб рослину використовують при набряках серцевого і ниркового походження.

Місцево, у вигляді припарок, настій або відвар суцвіть конюшини використовують при абсцесах, опіках і болях у суглобах.

Свіже подрібнене листя прикладають до гнійних ран і виразок, а свіжим соком рослини лікують алергічні ураження очей.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій суцвіть (3 чайні ложки сировини на 1 склянку окропу, настоюють 1 годину) приймають по чверті склянки 4 рази на день за 20 хвилин до їди;

- настойка суцвіть (40 г сировини на 500 мл 40% -ного спирту, настоюють 10 діб) приймають по 20 мл перед обідом або перед сном при атеросклерозі (курс лікувпння 3 місяці з перервою на 10 днів, при необхідності курс лікування повторюють через 6 місяців);

- столову ложку суміші (порівну) суцвіть конюшини лучної, листя м'яти перцевої і трави золототисячника малого заливають 300 мл окропу, настоюють до охолодження і п'ють по півсклянки тричі на день за 30 хвилин до їди для покращення травлення;

- 3 столові ложки суцвіть конюшини лучної заварюють у склянці окропу, настоюють до охолодження і п'ють як чай при болісних менструаціях і маткових кровотечах.

ЗОВНІШНЬО — відвар суцвіть (20 г сировини на 200 мл окропу) застосовують для примочок і припарок.


Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник – академік А. М. Гродзінський.


специально для dna.com.ua