ТРАВНИК
 А   Б   В   Г   Д   Е   Ж   З   І    Ї 
 К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У 
 Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я 

Льон звичайний

Льон звичайний
ЛЬОН ЗВИЧАЙНИЙ
лён обыкновенный

Linum usitatissimum —
однорічна трав'яниста рослина родини льонових. Стебло пряме, циліндричне, вгорі розгалужене, 70-100 см заввишки. Листки чергові, сидячі, вузько ланцетні, по краю гладенькі. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані в розлогі щитовидні суцвіття; пелюстки голубі, з темно-синіми прожилками, на верхівці — з цілими краями або трохи зарубчасті. Плід — коробочка. Цвіте у червні — серпні. Плоди достигають у серпні — вересні.


Поширення. Льон звичайний культивують як прядивну та олійну рослину.


Заготівля та зберігання. Для лікарських потреб заготовляють насіння льону (Semen Lini). Сім'я льону відпускається аптеками. Строк придатності — 3 роки. У народній медицині використовують і траву, яку заготовляють в період цвітіння рослини.



Хімічний склад. У насінні льону звичайного є слиз (до 12%), вуглеводи, глікозит лінамарин та жирна олія (30-48%), до складу якої входять гліцериди ліноленової (35-40%), лінолевої (25-35%), олеїнової (15-20%), пальмітинової та стеаринової кислот.


Льон звичайний Фармакологічні властивості та використання. Насіння льону належить до м’яко діючих проносних засобів. Набухаючи в шлунково-кишковому тракті, воно подразнює слизову оболонку кишок і цим посилює перистальтику. Швидкому просуванню кишкового вмісту сприяє й жирна олія, що є в насінні.

Разом з цим препарати з насіння льону мають обволікаючі й протизапальні властивості, зумовлені наявністю значної кількості слизу.

Найдоцільніша форма застосування насіння льону — у вигляді слизу (Mucilaginis seminis Lini).

Всередину його дають при запаленні слизової оболонки дихальних шляхів, травного каналу і органів сечовиділення, при загостренні виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки, при харчовому отруєнні та у випадку запорів.

Лікувальні властивості має і лляна олія (Oleum Lini). Її приймають усередину при спастичних запорах, дизентерії, геморої, нирковокам'яній і жовчнокам'яній хворобах, у разі порушень жирового обміну та при атеросклерозі.

Настій сухої трави рослини використовують як сечогінний засіб при захворюванні нирок і сечового міхура.

Льон звичайний Свіжо потовчене лляне насіння використовують у вигляді припарок при фурункулах і наривах як засіб, що прискорює їхнє нариваннє.

Лляну олію застосовують для гоєння ран і опіків (в останньому випадку її змішують з сирим яйцем).

З неї виготовляють препарат лінетол, який використовують для профілактики й лікування атеросклерозу. Проводять 4-5 курсів лікування з перервами між, ними на 2-4 тижні. Тривалість курсу лікування — 1-1,5 місяця. Лінетол ПРОТИПОКАЗАНИЙ при гострих порушеннях функції кишечнику (проноси) та при посиленні болів при холециститі. Як зовнішній засіб лінетол застосовують при опіках і променевих ураженнях шкіри.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій сухої трави (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день;

- слиз насіння льону (1 частина цілого насіння на 30 частин окропу, збовтують 15 хвилин, проціджують і віджимають) приймають по чверті склянки тричі на день за 30 хв. до їди, готуючи безпосередньо перед вживанням (курс лікування — 2-3 тижні);

- свіжу лляну олію вживають по 1 столовій ложці 4-5 разів на день;

- лінетол (Linaetholum) приймають уранці безпосередньо перед їдою або під час їди по 20 мл (півтори столової ложки) 1 раз на день;

- столову ложку суміші лляного сім'я (20 г), плодів ялівцю звичайного (20 г), листя чорниці звичайної (40 г) і трави приворотня звичайного (10 г) настоюють 6 годин на склянці холодної води, кип'ятять 15 хвилин, проціджують і п'ють по 1 склянці 2-3 рази на день при діабеті.

ЗОВНІШНЬО — суміш (порівну) лляної олії і вапняної води або суміш ретельно змішаних у пляшці 1 склянки лляної олії і 4 сирих яєць для лікування опіків.


Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник – академік А. М. Гродзінський.


специально для dna.com.ua