ТРАВНИК
 А   Б   В   Г   Д   Е   Ж   З   І    Ї 
 К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У 
 Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я 

Паслін солодко-гіркий

Паслін солодко-гіркий ПАСЛІН СОЛОДКО-ГІРКИЙ,
паслін-глисник, підтинник;
паслён сладко-горький

Solanum dulcamara —
напівкущова, з повзучим кореневищем рослина родини пасльонових. Стебла висхідні, виткі, 1-3 м завдовжки, розгалужені, голі або негусто опушені. Листки чергові, черешкові, видовжено яйцеподібні, з цілими краями, на верхівці загострені, при основі здебільшого серцевидні, з обох боків розсіяно волосисті; верхні листки — при основі з частками по боках. Квітки двостатеві, правильні, зібрані пів зонтиками, які утворюють у свою чергу волотеподібне суцвіття; віночок фіолетовий, п’яти роздільний, з довгастими частками, при основі яких є по 1-2 зеленаві плямочки. Плід — яйцеподібна червона ягода. Цвіте з травня по серпень.

Поширення. Паслін солодко-гіркий росте по вологих місцях, серед чагарників, по берегах річок і струмків.

Паслін солодко-гіркий Заготівля та зберігання. Для лікарських потреб використовують траву (Herba Dulcamarae) — трав'янисті верхівки стебел з листям, рідше одно-трирічні пагони завтовшки 4—8 мм (Stipites Dulcamarae). Траву заготовляють на початку або під час цвітіння рослини і використовують свіжою або сушать, розкладаючи тонким шаром на вільному повітрі в затінку або у провітрюваному приміщенні. Штучне сушіння проводять при температурі до 40°С. Пагони збирають восени після відпадання листя або весною, коли листя ще не розвинулося, ріжуть на куски 10-15 см завдовжки і сушать. Готову сировину треба зберігати в окремому місці у щільно закритих банках чи бляшанках, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин.
Як офіційний засіб траву пасльону солодко-гіркого використовують в Німеччині та Франції.

Хімічний склад. Рослина містить стероїдні алкалоїди солацеїн, соланеїн, соламаргін, соласонін та інші, агліконами яких є соланідин, томатидин і соласодин; дубильні речовини (8,5-11,5%), сапонінові кислоти (дулкамаретинова і дулмаринова) і глікозидну гірку речовину дулкамарин.

Фармакологічні властивості та використання. У народній медицині відомі потогінні, протизапальні, відхаркувальні, діуретичні, жовчогінні, знеболюючі, слабкі наркотичні й проносні властивості рослини, її здатність поліпшувати обмін речовин, послаблювати статеву збудливість (анафродіазична дія) та виганяти глистів.

Усередину препарати пасльону солодко-гіркого вживають при захворюваннях шкіри (сверблячка, дерматити, кропив'янка, екзантема, хронічні екземи, лишай, псоріаз, ексудативний діатез, золотуха, запальні процеси й різні висипи на шкірі), подагрі, ревматизмі, астмі, грипі, хронічних бронхітах і коклюші, ускладненнях після простудних захворювань (невралгії, біль у вухах, проноси, запалення сечового міхура, нерегулярні місячні тощо), жовтяниці, водянці та від глистів.

При шкірних захворюваннях для посилення терапевтичного ефекту заразом проводять і місцеве лікування (компреси, примочки, обмивання і ванночки з настою трави).

В гомеопатії рослину використовують при катарах та слабості сечового міхура, гострих і хронічних захворюваннях шкіри, м'язових і суглобних ревматизмах, невралгії, грипі й катарі органів дихання та кашлі.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар пагонів (3 г сировини на 200 мл окропу) приймають по третині склянки тричі на день після їди, підсолоджуючи цукром або медом;

- настойку пагонів (готують у співвідношенні 1:10) приймають по 10 крапель 2-3 рази на день;

- настій пагонів (10 г сировини на 150 мл окропу, настояти 6 годин, процідити, додати 10 г цукру) приймають по чверті склянки 2 рази на день;

- настій трави (3 г, або 1 чайну ложку подрібненої на порошок сировини на 500 мл окропу, настояти одну годину) приймають по 1 чарці (30 мл) тричі на день до їди;

- подрібнену на порошок траву приймають тричі на день протягом тижня на кінчику ножа (0,10 г) при шкірних захворюваннях;

- настій столової ложки суміші (порівну) пагонів пасльону солодко-гіркого, квіток арніки гірської та глоду криваво-червоного, трави фіалки триколірної та хвоща польового, листя копитняку європейського, трави з коренем чистотілу звичайного й кори крушини ламкої на склянці окропу приймають по третині склянки тричі на день при ревматизмі й поліартриті;

- 4 столові ложки суміші пагонів пасльону солодко-гіркого, пелюсток маку дикого, квіток гречки звичайної (по 30 г), листя підбілу звичайного, квіток дивини густо квіткової й калачиків лісових, трави медунки лікарської та звіробою звичайного (по 40 г), квіток бузини чорної, липи серцелистої й первоцвіту весняного (по 20 г) заливають 1 л окропу, настоюють у термосі ніч, проціджують і приймають по 1 столовій ложці 4 рази на день як відхаркувальний засіб.

ЗОВНІШНЬО — настій трави (10 г сировини на 200 мл окропу) застосовують для ванночок, обмивань, компресів і примочок;

- настій трави на олії (1 частина товченої свіжої трави на 10 частин олії, настоюють 3 тижні) застосовують для змащування ран, фурункулів, гемороїдальних вузлів, вивихів тощо.

Притаманні рослині токсичні властивості пасльону солодко-гіркого вимагають обережності при використанні її.

Тривале та надмірне вживання небезпечні.


Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник – академік А. М. Гродзінський.


специально для dna.com.ua