ТРАВНИК
 А   Б   В   Г   Д   Е   Ж   З   І    Ї 
 К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У 
 Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я 

Підлісник європейський

ПІДЛІСНИК ЄВРОПЕЙСЬКИЙ
подлесник европейский

Sanicula europaea —
багаторічна трав'яниста з повзучим кореневищем рослина родини селерових (зонтичних). Стебло прямостояче, просте, 20-50 см заввишки. Прикореневі листки довгі черешкові, пальчасто роздільні, з 3-5 обернено яйцеподібними двічі-тричі надрізаними пильчастими частками з зубцями, що закінчуються щетинкою; стеблові — три роздільні короткі черешкові або сидячі, дрібні. Квітки дрібні, 5-пелюсткові, двостатеві (сидячі) і тичинкові (на квітконіжках), у головчастих суцвіттях, зібраних у 3-5-променевий зонтик, оточений обгорткою з ланцетних, зубчастих або перистих роздільних листочків; пелюстки білі до блідо-рожевих, виїмчасті, з довгою увігнутою всередину верхівкою. Плід - двосім'янка. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Підлісник європейський поширений у Карпатах і Правобережжі (східна межа проходить через Київ — Житомир — Вінницю — Гайсин — Ольгопіль — Ямпіль), на лівобережному Поліссі (на вододілі Дніпра та Десни) і Криму, де росте в тінистих лісах, найчастіше поодинокими екземплярами.

Сировина. Для медичних потреб використовують траву (Herba Saniculae) або кореневище підлісника (Rhizoma Saniculae). Траву збирають під час цвітіння рослини і сушать під укриттям на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні. Сухої трави виходить 22-23%. Кореневища заготовляють рано навесні або восени. Сушать їх у теплому провітрюваному приміщенні.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Усі частини рослини містять невивчені сапоніни. У траві, крім того, є дубильні й гіркі речовини, ефірна олія, органічні кислоти (яблучна, лимонна та інші) і вітамін С (72 мг %).

Фармакологічні властивості та використання. Підлісник європейський використовується народною медициною як кровоспинний, протизапальний, бактерицидний, болетамуючий; сечогінний і як такий, що зміцнює нервову систему, засіб.

Найчастіше настій трави або відвар кореневищ вживають при кровотечах легень, шлунку, кишок і нирок, запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту та від кашлю.

Настойка коріння вважається засобом, що посилює статеву діяльність у чоловіків.

Зовнішньо настій трави або відвар коріння використовують для гоєння ран, полоскання горла і ротової порожнини, а порошок з листя — при фурункульозі.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави або відвар коріння (1 столова ложка сировини на 2 склянки окропу) приймати по 1 столовій ложці тричі на день;

- настойку коріння (готується на спирті або міцній горілці у співвідношенні 1:3) приймати по 30 мл на прийом.

ЗОВНІШНЬО — обмивання і полоскання настоєм трави або відваром коріння (готують, як у попередньому прописі) та присипки порошком з листя.


Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник – академік А. М. Гродзінський.


специально для dna.com.ua