ТРАВНИК
 А   Б   В   Г   Д   Е   Ж   З   І    Ї 
 К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У 
 Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я 

Полин боже дерево

ПОЛИН БОЖЕ ДЕРЕВО
полынь лечебная

Artemisia abrotanum —
високий (60-150 см заввишки) майже до верхівки здерев'янілий півкущ родини айстрових (складноцвітих). Має міцний цитриновий запах. Стебла підведені, в нижній частині — з бурою корою, в верхній вкриті воскового поволокою, голі, розгалужені, густо облистнені. Листки чергові, голубувато-зелені, зісподу сіруваті від дрібного опушення; стеблові — черешкові до сидячих, без вушок при основі, двічі перисто розсічені, з вузько лінійними загостреними кінцевими частками, верхівкові — трійчасті або суцільні, вузько лінійні. Квітки жовті, різнорідні, в майже кулястих дрібних, розташованих на помітних ніжках, більш-менш пониклих кошиках, що утворюють рідкувате густо облистнене, волотисте суцвіття; крайові квітки жіночі, решта — двостатеві. Плід — сім'янка. Цвіте з липня по жовтень.

Поширення. Полин боже дерево походить з Південної Європи і Малої Азії. На території України (переважно в західних районах) його де-не-де культивують у садах та на городах як ароматичну рослину, іноді він трапляється в здичавілому стані.

Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують стеблові вершечки разом з листям та квітками (Herba Abrotani). Зібрані вершечки стебел зв'язують у пучки й розвішують для сушіння у затінку на протязі або в провітрюваному приміщенні. Штучне сушіння проводять при температурі до 40°С. Сухої трави виходить 25-30%. Зберігають у добре закритих банках або бляшанках.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Трава рослини містить ефірну олію, алкалоїд абротин та дубильні й гіркі речовини.

Фармакологічні властивості та використання. Полин боже дерево використовують як засіб, що стимулює діяльність травних органів і збуджує апетит, виявляє проти спазматичну, болетамуючу й кровоспинну дію та виганяє деякі види глистів.

Вживають у вигляді настою.

Для місцевого лікування використовують свіжий сік, розпарену траву й настій полину: свіжим соком лікують рани й нариви; компреси з розпареної трави рекомендують при запаленнях грудної залози і для прискорення визрівання наривів; настоєм полощуть рот при болі зубів, роблять місцеві ванни при потінні ніг.

У гомеопатії рослину використовують для лікування анемії, золотухи, епілепсії й туберкульозного менінгіту.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (30 г сировини на 400 мл окропу) приймають по три чверті склянки тричі на день.


Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник – академік А. М. Гродзінський.


специально для dna.com.ua