ТРАВНИК
 А   Б   В   Г   Д   Е   Ж   З   І    Ї 
 К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У 
 Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я 

Ріпа

РІПА
репа огородная

Brassica rара —
овочева коренеплідна дворічна рослина родини капустяних (хрестоцвітих). У перший рік розвиває розетку листків і коренеплід, на другий — квітконосне стебло та насіння. Стебло прямостояче, облистнене, 30-100 см заввишки. Прикореневі листки ліроподібні, жовтаво-зелені, вкриті щетинками. Стеблові листки сизуваті; нижні — ліроподібні, верхні — стеблообгортні, сидячі, ланцетні. Квітки двостатеві, правильні, золотаво або блідо-жовті, зібрані в щитоподібне суцвіття; оцвітина подвійна, чотиричленна. Плід — багатонасінний стручок з шилоподібним носиком. Цвіте з травня по серпень.

Поширення. Ріпу вирощують на городах по всій території України.

Заготівля та зберігання. З лікувальною метою використовують свіжі коренеплоди ріпи. Зберігають їх у льоху в вологому піску.

Хімічний склад. Коренеплоди ріпи містять білки (1,74%), вуглеводи (до 9%), клітковину (1,41%), стерини (fi-ситостерин, кампестерин, брасикостерин), тіоглікозиди, ізотіоціанові сполуки, фосфатиди і жирні кислоти (лінолеву, ліноленову, пальмітинову, олеїнову), вітаміни В1, В2, В5, аскорбінову (до 60 мг %) і пантотенову кислоти, каротиноїди (лікопін, укаротин, криптоксантин) і антоціани (рубробрасицин, рафанузин).

Фармакологічні властивості та використання. Ріпа має відхаркувальні, протизапальні, антисептичні й болетамуючі властивості, підвищує діурез, стимулює секрецію шлункового соку та посилює перистальтику кишечнику.

Відвар коренеплоде вживають при захриплості голосу, хронічному бронхіті, бронхіальній астмі та як засіб, що заспокоює серцебиття й покращує сон і як легкий послаблюючий засіб.
У сирому вигляді ріпу призначають при хронічних запорах, а свіжий сік ріпи дають цинготним хворим, п'ють, підсолоджуючи медом або цукром, при простудних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, що супроводяться сухим кашлем.

У лікувальному харчуванні ріпу застосовують при гіпацидних гастритах, дискінезіях жовчовивідних шляхів за гіпокінетичним типом, атонії кишечнику, спастичних колітах та для профілактики гіпо- й авітамінозів (особливо в північних районах країни).

Використовують ріпу і як зовнішній засіб: з кашки вареної ріпи роблять припарки при подагрі, а з протертої свіжої ріпи готують мазь для лікування відморожень.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар коренеплодів (1-2 столові ложки подрібненої сировини на 200 мл окропу, варити 15 хв., процідити) п'ють по чверті склянки 4 рази на день або по 1 склянці на ніч;

- свіжий сік п'ють по 1-2 столовій ложці 3-4 рази на день, підсолоджуючи медом або цукром на смак.

ЗОВНІШНЬО — протерту свіжу ріпу змішують з гусячим жиром у співвідношенні 2:1 й використовують для змащування відморожених ділянок тіла;

- варену терту ріпу прикладають до хворих частин тіла при подагрі.

Слід памсятати, що при виразковій хворобі шлунку й дванадцятипалої кишки та гострих гастритах і ентероколітах вживати ріпу в сирому вигляді протипоказано.


Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник – академік А. М. Гродзінський.


специально для dna.com.ua