ТРАВНИК
 А   Б   В   Г   Д   Е   Ж   З   І    Ї 
 К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У 
 Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я 

Смоківниця звичайна

СМОКІВНИЦЯ ЗВИЧАЙНА,
інжир, фігове дерево;
инжир

Ficus carica —
одно або дводомна листопадна субтропічна, з молочним соком рослина родини шовковицевих. В дикому стані смоківниця являє собою кущ або невисоке деревце, в культурі — велике дерево (до 15 м заввишки) з товстими, слабо розгалуженими гілками. Листки великі, чергові, довго черешкові, серцеподібні, 3-5-лопатеві за формою (залежно від сорту листки можуть бути й іншої форми). Квітки маленькі, непоказні, розміщені всередині м'ясистого порожнистого суцвіття-сиконія з вузьким отвором зверху. Розрізняють 3 типи квіток: чоловічі (тичинкові), жіночі коротко стовпчикові, так звані галові, і жіночі довго стовпчикові, що дають плоди. Довго стовпчикові квітки формуються в суцвіттях, які в процесі розвитку перетворюються на великі соковиті супліддя-фіги. Чоловічі й галові квітки формуються в суцвіттях, що мають менші розміри й завжди залишаються твердими (в них утворюється пилок і розвиваються оси бластофаги, дорослі жіночі особини яких запилюють довго стовпчикові квітки). У дикої смоківниці обидва типи суцвіть містяться на одному й тому самому дереві, у більшості культурних — на різних деревах. Існує багато сортів, у яких супліддя розвивається без запилення — партеногенетично. Плоди — горішки, що містяться всередині м'ясистого супліддя — фіги. Цвіте у квітні — травні. Плоди достигають у липні — серпні.

Поширення. В дикому стані смоківниця росте в Середземномор'ї, Малій та Південній Азії, зустрічається на Кавказі і в Середній Азії. В Криму смоківницю культивують як плодову рослину.

Заготівля та зберігання. З лікувальною метою використовують супліддя (Fructus Fici caricae), які збирають у період повної стиглості і вживають свіжими або сушать, і листя смоківниці (Folia Fici caricae). Листя збирають без черешків у червні — липні й сушать у затінку, розстилаючи тонким шаром. Сухого листя виходить 20%.

Хімічний склад. Сушені супліддя смоківниці містять 50-70% цукрів, 5% пектину, 4-6% білків, жири (1,3%), органічні кислоти (до 1%), антоціанові глікозити, слиз, вітаміни В1, В2, В6, С, РР, пантотенову й фолієву кислоти, каротин, протеолітичний фермент фіцин та мінеральні речовини (калій, кальцій, магній, фосфор, залізо). У листках рослини є фурокумарини псорален і бергаптен, дубильні й смолисті речовини, органічні кислоти, рутин (0,1%), аскорбінова кислота (до 300 мг %) та ефірна олія.

Фармакологічні властивості та використання. Супліддя смоківниці виявляють легку послаблюючу дію й використовуються при хронічних запорах.

Як дезинфікуючий та пом'якшувальний засіб супліддя застосовують при бронхіті, сильному кашлі й пневмонії; зовнішньо, у вигляді полоскань, при ангіні й фарингіті.

Як дієтичний продукт смоківницю рекомендують при тромбоемболічних захворюваннях і захворюваннях серцево-судинної системи, анемії, для поліпшення травлення, ослабленим хворобою людям та в геріатричній практиці.

Вживання смоківниці протипоказане хворим на цукровий діабет, при гострих запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, сечокислому діатезі.

Молочний сік рослини використовують у народній медицині від бородавок; в умовах експерименту він затримує ріст саркоми, згубно діє на гельмінтів.

З листя смоківниці виготовляють препарат псоберан (Psoberanum), який призначають при вітиліго та гніздовій плішивості.

У народній медицині настій листя дають усередину при кашлі, бронхіальній астмі, ентеритах і ентероколітах, хворобах нирок.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину, проціджують) п'ють по півсклянки 4 рази на день до їди;

- відвар сухих суплідь на воді (50 г сировини на 1 л окропу, варити 30 хв.) п'ють по півсклянки тричі на день до їди як послаблюючий засіб;

- відвар сухих суплідь на молоці (20 г сировини на 2.50 мл молока, варити 10 хв.) п'ють гарячим при бронхіті.

ЗОВНІШНЬО — відвар сухих суплідь на молоці (готують, як у попередньому прописі) для примочок до наривів і полоскання горла при ангіні й фарингіті.


Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник – академік А. М. Гродзінський.


специально для dna.com.ua