Сучасне уявлення про всесвіт

Сучасне уявлення про всесвіт

Уявлення про будову всесвіту змінювалась протягом усієї історії людства в залежності від зміни світогляду людей. Кожна культура мала своє бачення будови всесвіту.
 
В наш час в усіх країнах світу розвинена система освіти, яка грунтується на поглядах та досягненнях сучасної науки. Це обумовило створення єдиного погляду на будову всесвіту. В минулих сторіччях про це лише мріяли вчені та філософи.
 
Бо людям з єдиним поглядом на будову всесвіту так легко пояснити незвичні явища, розповісти про наукові відкриття та нові припущення. Це допомагає швидше рухати прогрес, розвивати людство, робити його більш освіченим, боротись з забобонами та оманливими новими припущеннями.
 
Разом з тим за такими прекрасними намірами ховаються ще більші проблеми, ніж ті, з якими стикалися в минулому. Наприклад, наукові помилки довго утримують людей від пошуку правильних рішень. Однаковість поглядів зводить до мінімуму диспути та суперечки. Наприклад, якщо у свідомості людей існує фізична модель сонячної системи, то хіба хтось стане сумніватись, заперечувати чи навіть сперечатися, що це не так.
 
Звичайно ж ні. Адже кожного разу все нові й нові супутники, послані до різних планет, передають інформацію, яка нібито підтверджує це. Але все ж з цих дослідних польотів просочується деяка дивовижна інформація, яка абсолютно не в'яжеться з науковою загальноприйнятою теорією.
 
Для прикладу візьмемо найбільш наочне явище - рух Місяця та місячні затемнення. Науковці стверджують, що під час затемнення Земля своєю тінню закриває Місяць.
 
Сучасна астрономічна наука розрахувала, що середня відстань між Землею та Місяцем становить 384000 км. Діаметр Землі в екваторіальній зоні досягає 12756 км. Якщо відстань між Землею та Місяцем розділити на земний діаметр, то в середньому вийде 30 разів. Тобто відстань між Землею та Місяцем складає в середньому 30 земних діаметра.
 
Сучасні люди не замислюються над питанням: «Як може тінь Землі покривати Місяць або хоча б його досягати при відстані в 30 земних діаметрів?»
 
Зрозуміло, неспеціаліст не думає про це, та й школярі не можуть поставити дослід. А що ж мовчать астрономи, чи вони теж спокійно сприймають як належне цю інформацію?
 
Для перевірки вище сказаного пропоную поставити невеличкий дослід. Візьміть висоту свого зросту, наприклад, 1,7 метра і помножте на 30, результатом буде 51 метр. Далі відміряйте відстань у 51 метр, поставте кілочки і на заході Сонця проведіть спостереження, чи зможе ваша тінь досягти позначки в 51 метр. Це краще за все переконає вас, що тінь від любого предмета на Землі не може досягти відстані, що перевищує довжину предмету в 30 разів.
 
Ось ми і повинні запитати вчених: «Так, все-таки, дістає земна тінь Місяця чи ні?"
 
І взагалі Земля відкидає тінь? Це вже більш важче запитання, відповідь на яке ми залишимо на кінець книжки. Можливо, навіть не прийдеться давати відповідь на це запитання.
 
Багато вигукне, а як же місячне затемнення! Якщо ми бачимо під час затемнення покриття Місяця «земною тінню», значить, вона таки відкидає тінь, яка дістає до Місяця. Та не поспішайте радіти, що ви знайшли таку, здавалося, природну відповідь. Бо ця відповідь викликає нове запитання - Чому ми не можемо побачити затемнену поверхню Місяця в фазі молодика?
 
Молодик сходить після сходу сонця і лише на 4-6 день його добре видно на небі вдень. Але замість затемненого місячного диска ми бачимо тільки місячний серп, а замість затемненої поверхні Місяця блакитне небо. У нічний час іноді затемнену частину місячного диска можна побачити, але не часто. Питається: «Куди ж поділась частина Місяця на молодику і чому вдень не видно його затемнених місячних морів і гір?»
 
У науковій літературі це питання обходять стороною. Наприклад, в книзі В.С. Кислюка «Місяць з усіх боків», випущеної Академією наук України, головною астрономічною лабораторією, при описі фаз Місяця ніде навіть не згадується про те, що невидиму частину Місяця затемнює земна тінь. Там тільки вказується, що на молодика частина Місяця освітлюється Сонцем.
 
Але ще більш сенсаційною є інформація про нульову фазу, коли Місяць знаходиться між Землею та Сонцем. У даній роботі йдеться, що в цьому положенні Місяць для земного спостерігача стає невидимим.
 
Якщо ви думаєте, що тільки українська академія може написати дурницю, то я вам наведу висловлювання астрономів Оксфорда. "Астрономія" видання "РОСМЕН" Москва, 1995 рік, на стор. 30 в розділі Земля та Місяць пишеться: «Щоб зрозуміти чому ми бачимо фази Місяця, почнемо з молодика. Молодик має місце тоді, коли Місяць знаходиться між нами та Сонцем, а до Землі він повернутий темною стороною, тому ми Місяця не бачимо зовсім».
 
А тепер включіть логіку. Наприклад, 8 лютого 2016 року молодик наступив о 16 годині 40 хвилини за київським часом. У Києві в цей день світило Сонце, хоча і було трохи тьмяно, але Місяця ні зліва, ні справа, ні зверху, ні знизу Сонця не було видно. Видно було тільки сіро-блакитне небо.
 
Питається: "Де ж був Місяць? Чому Місяця не видно, коли він повернений до Землі затемненою стороною, і коли він не перебуває з Сонцем і Землею на одній лінії? Де ж він тоді?
 
Чому Місяць стає невидимим на молодика, а при затемненні Сонця, коли Місяць теж знаходиться між Землею та Сонцем, він - видимий.
 
Вчені про це говорять, що Місяць видимий, коли знаходиться на одній прямій із Землею та Сонцем під час затемнення, і невидимий, коли не перебуває на одній прямій. А де він в цей час знаходиться?
 
З цього можна зробити висновок, що вчені ретельно приховують невідповідність офіційної теорії руху Місяця з видимими для земного спостерігача явищами. Тобто, сучасне уявлення про всесвіт не є правильним і, тим більш, досконалим.
 

 

автор: Довбня Наталія Андріївна
спеціально для dna.com.ua